Коли у червні 2018 р. тоді ще не кандидат у президенти Анатолій Гриценко відвідав Відень і виступив у проросійському «Міжнародному центрі досліджень відносин Росія – ЄС», автор цих рядків висловив припущення, що реальних цілей нардеп Гриценко мав дві – навести мости з Москвою (згаданий Центр їй вельми співчуває) та зустрітися з олігархом Фірташем, який у Відні як раз мешкає – в очікуванні судових засідань. Про зустріч його з Фірташем активно ходили чутки в журналістських колах. Але – тільки чутки.
Нині ж відбуваються такі події, що про той вояж Гриценка я згадав просто таки проти волі. Френд Марк Савчук написав дивовижний пост (посилання внизу), який я дозволю собі дещо розширити і переказати. Отже.
Наприкінці лютого 2018 р. кандидат в президенти Анатолій Гриценко підписав меморандум з Федерацією роботодавців України. Кілька кликів мишкою по екрану видає інформацією, що головою означеної Федерації від 2011 р. по 2016 р. був згаданий Дмитро Фірташ, при чому пішов він з посади сам – добровільно, мовляв – треба провести ротацію керівництва. Скільки кадрів Фірташа залишилося в керівництві Федерації – здогадайтеся самі. Сама по собі подія не надто значуща – але…
За всіма «Пірамідами», грошима «волонтерів Тимошенко» заарештованими СБУ, і мультиками, про які Денис Бігус стверджує що вони – розслідування, непоміченою лишилася одна деталь – з 1 березня ринок газу перейшов з місячного на добове балансування ринку газу. Балансування тепер передбачає подачу заявок від постачальників газу на наступну добу (а не на місяць, як було раніше). Згадана новація сильно розстроїла власників облгазів – у першу чергу того самого Дмитра Фірташа. За словами голови НАК «Нафтогаз» Андрія Коболєва українські газозбутові компанії щорічно крали від 1,5 до 3 мільярдів кубів газу і це приносило згаданому Дмитру Фірташу від $500 мільйонів до $1 мільярда щорічно. Погодьтеся – так можна жити.
Добове балансування панацеєю не стало, але обсяги крадіжок добряче зменшило. І, звісно, облгази спробували нову схему зірвати. По-перше проти введення добового балансування активно виступила Національна комісія з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Комісія навішала на схему добового балансування купу поправок, які тим не менше вдалося повідміняти. Але облгази на тому не зупинилися і кинулися завантажувати дані на 8 мільйонів користувачів прямо перед запуском системи – явно сподіваючись, що програмне забезпечення системи не витримає і що називається «посиплеться». Але – і тут сіли в калюжу, позаяк ПО для системи робила німецька компанія SAP, яка видала якісний продукт, готовий для таких перевантажень – що не зайве, враховуючи можливість хакерських атак з боку країни-агресора.
І от саме в цей момент, 1 березня, коли система мусила почати працювати, видання «Дзеркало тижня» видало статтю від такого собі автора Івана Гонти у якій розкритикувало схему добового балансування ущент. По-факту в статті були перелічені претензії облгазів до системи, які виникали ще до початку її повноцінної роботи. Натомість в статті не було позиції розробника ПО і власне Нафтогазу. Натомість НКРЕКП була виставлена практично рятівником бюджету країни від клятого «Нафтогазу».
Головний редактор «Дзернкала тижня» - Юлія Мостова, дружина кандидата Анатолія Гриценка. У те що якийсь матеріал міг вийти на ДТ без схвалення головреда я не повірю ніколи в житті.
Як відомо, після впровадження системи добового балансування ринку газу, у голови «Нафтогазу» Андрія Коболєва почалися проблеми – його спробували усунути з посади. Шишки за таке рішення зразу ж посипалися на прем’єра Гройсмана. Проте ризикну припустити, що Гройсман і сам виявився заручником політичного тиску з одного боку і не надто коректної інформації – з іншого. Справа от в чому. Від часів президента Кучми НКРЕКП розглядалася як таке собі паралельне міністерство палива і енергетики (восени 2000 р. розширенням повноважень НКРЕКП президент Кучма фактично заблокував діяльність віце-прем’єра з ПЕК Юлії Тимошенко – вона тоді потрапила в скандал через махінації із закупівлею вугілля для паливного сезону). Нема нічого дивного у тому, що інформацію від НАК (тобто – Коболєва) прем’єр порівнює з інформацією від НКРЕКП – і бачить що ці дві організації перебувають в жорстокому конфлікті. А тут же лемент всієї опозиції через з/п Коболєва. Є від чого замислитися. Проте.
Скандал здійнятий перспективою звільнення Коболєва примусив прем’єра переглянути своє рішення. 13 березня спостережна рада НАК «Нафтогаз» запропонувала укласти з Коболєвим новий контракт – і тут же кандидат Гриценко на своєму ФБ розмісив пост з шаленою критикою цієї пропозиції де відверто збрехав – назвав нереальну зарплатню голови НАК.
Додам. Сам Коболєв від самого початку стверджував, що за спробою його звільнення стоять інтереси Фірташа. Виходить – не так далекий він був від правди. Але питання не про це.
Питання – чому всі ці деталі раптом і хором в притул НЕ помітили всі наші «ідейні і незламні борці з корупцією»? Часом не тому, що всі вони нещодавно шикованими рядами покрокували в бік політсили Гриценка, і тепер дзьобати руку даруючу (навіть Фірташа) їм не комільфо? Часом не тому що антикорупціонера Гнапа ще в часи його перфомансів під Полтавською ОДА (через видачу дозволів на видобуток газу) як раз пов’язували з інтересами того самого Фірташа?
І ще. Наскільки близький до інтересів Фірташа у такому разі сам пан Гриценко? Всі оці перелічені події – просто збіг, чи?.. Може зустріч між кандидатом і олігархом у Відні в червні 2018 р. таки мала місце?
Про що вони там балакали? Часом не про фінансування компанії?
