Про мітинг за участі Петра Порошенка на Михайлівський площі у Києві 17 березня 2019 р. (тобто – вчора) висловлено вже купу різноманітних думок. Від «якого біса мірятися прибічниками», до - «повна перемога». А яки мій власний погляд? А такий. Те що сталося вчора – беззаперечно сильний хід і серйозна заява на успіх.
Без жартів. Вчорашній мітинг на підтримку кандидата Петра Порошенка, це – демонстрація сили. Що показали всі ті, хто на той мітинг прийшов?
По-перше. Вони показали скільки нас, прибічників кандидата Порошенка, є. Показали в першу чергу одне одному. Не секрет. Всі оці перфоманси останнього часу, від борцунів до НацЖон, мали одну головну мету – залякати. Показати, що їх багато, а ми – розсіяні. Що вони – гопота, а ми – ботани, що читають книжки, як в часи мого дитинства в Запоріжжі. І раптом – ми зібралися. Ми вилізли зі своїх квартир, зі своїх районів, і – побачили одне одного. І раптом відкрилося до нас – багато. До біса багато. Що…
По-друге. По показали скільки нас – їм. І вони нервово зачухали писки та почали гнівно поскрипувати звилинами мозків. Вони раптом збагнули – а проблема-то в них набагато більша ніж вони собі думали! «Чесних» більше? А де вони? Новий курс? І хто на нього збирається? Про «нові обличчя» імені Зе і мітинги Вілкулів-Бойків я не питаю взагалі – от як раз там НацЖони були б доречні. Але….
По-третє. Скільки нас – ми показали радикалам всіх калібрів і штибів. Всім їм. Від фаєрних, до свинячо-іграшкових. Мету їхні перфомансів я зрозумів від самого початку – залякати. Всі ці шиковані колони у формі а-ля «Беркут», всі бійки з поліцією, тощо, всі вони малу одну єдину мету – примусити пересічного міщанина забитися по кутках і назовні носа не висовувати. Цю технологію явно придумували в країні зайвої хромосоми, де слово «міщанин» - лайка. Ці недолугі не в курсі, що українською «міщанин» - це мешканець міста. Тобто – «буржуа» в дослівному перекладі з французької. Буржуа – той самий, який створив Захід у всьому його нинішньому вигляді. І міщани вишли – у всьому своєму різноманітті. Дядьки, молодиці, хлопці, дівчата, волонтери, добровольці, ветерани АТО. Самодостатні люди, які давно не чекають милості від держави і звикли свій добробут будувати самим. Які кажуть не «держава мені винна», а «я хочу аби держава була от такою». Для гопоти та радикалів ця сила – найстрашніша. Я знаю чимало держав Заходу створених буржуа. Я знаю лише одну створену гопотою – совок, його не існує вже 27 років.
По-четверте. Ми показали що нас багато – в столиці. А столиця, знаєте, це певною мірою приклад для регіонів. Люди, що живуть в регіонах (кажу як виходець з того самого регіону – зі сходу) часто питають: «А що у вас там? Як думають?». Не дивно. У столиці – влада. У столиці – офіси всіх політичних партій і більшості громадських організацій. Так чи не так, столиця впливає на життя всіє країни – формує її думку. Картина кількості прибічників Порошенка в столиці, у регіонах багато кого примусить серйозно замислитися про свій вибір.
По-п’яте. Ми показали скільки нас чиновникам. Бюрократія, взагалі – матерія складна. З одного боку без неї – нікуди. З іншого боку її підтримка чи не підтримка здатна впливати на хід серйозних політичних проектів. Оці всі рейтинги, що виходили з літа минулого року, гадаєте, для кого малювали? Для нас з вами? Та ні. Їх малювали для бюрократії. Їм таким чином давали зрозуміти: «Ми виграємо – до нас треба тулитися». Наразі мітинг довів, що всі ті рейтинги – ні чорта не варті. Точніше так – останні рейтинги все більше наближені до правди. Бюрократія почула – і замислилася про те чий бік треба брати насправді. Вона взагалі напрочуд гарно чує і розуміє.
По-шосте. Ми показали скільки нас Заходу. Не секрет – чимало проблем у наших дипломатів і нашої влади останнім часом з’являлися через те, що Захід сумнівався – а залишиться ця команда при владі? Чи варто взагалі з нею мати справу? Мітинг показав західним дипломатам (а вже повірте – вони його ду-у-у-уже гарно побачили) що президент Порошенко – гідний кандидат на перемогу на виборах. Наразі жоден мітинг у столиці не збирав стільки прибічників як мітинг Порошенка. Захід побачив. Захід зрозумів.
По-сьоме. Ми показали скільки нас одному конкретному міністру – в руках якого наразі чималі важелі впливу. Ходять чутки, що той міністр хилиться то до влади – то до опозиції, бо дуже хоче зберегти посаду. Щойно йому дуже чітко показали, що тактику прихилення треба вельми серйозно переглядати. Аби не сталося так, що поставив не на того – і програв останні штани. А це означає що іграшкових хрюшок на вулицях явно поменшає. Або – побільшає, але – обмежить виключно хрюшками. Ну треба ж пацанам якось бюджет розпиляти, справді?!
Коротше. Існує гасло з часів Помаранчевої революції, яке особисто мені неймовірно подобається: «Ми разом, багато – і нас не подолати». На мітингу за участі кандидата Петра Порошенка його не скандували – але продемонстрували упевнено. Ми їм показали… все що ми мусили показати Україні і світу.
А вибори покажуть – остаточно.
