Знаєте, що робить команда кандидата в Президенти, яка безумовно вірить у свою перемогу? Старається наперед добавити легітимності результату виборів. Особливо, якщо цю команду вже кілька разів ловили на брудному підкупі виборців, непрозорому фінансуванні, інших нечесних прийомах. Зараз я маю на увазі партію “Батьківщина” Тимошенко. Але такий принцип типовий для всіх, хто обґрунтовано чи помилково, але певний, що перемагає.
Зате той, хто в свою перемогу не вірить, уже наперед готує ґрунт для оскарження результатів, підняття хвилі громадського невдоволення тощо. Це набагато легше робити, якщо ти ще напередодні самого волевиявлення скрізь заявляв, що “ця кампанія буде абсолютно жахливою, усе фальсифікують, готують наймасштабніші застосування адмінресурсу та фальшувань” тощо. Я цю фразу не дарма взяв у лапки, адже дослівно так або дуже подібно говорять у численних виступах та пишуть у статтях і сама Тимошенко, і її вірні служаки, як ті ж Крулько та Ігор Луценко. Звернули увагу? Чим ближче до виборів, тим тотальнішими стають такі заяви. Навіть коли тема зовсім про інше.
Так І. Луценко продемонстрував жорстке обурення, що під їхній офіс якісь “комсомольці Порошенка” принесли трубу на згадку про 10-ту річницю від часу підписання ганебної газової змови. Чому кожен представник молодіжки іншої партії, як тільки починає критикувати Тимошенко, має зразу називатися комсомольцем, а не скаутом чи піонером або ще якось – це питання щодо убогості фантазії. Але загалом увесь допис був про газ і дві угоди, які Луценко аналізує, звісно ж, у антипорошенківському ключі. Однак на самому кінці звично доладовує ні в тин, ні у ворота цілий текстовий блок, який навіть відмежований від основного тексту трьома зірочками. У ньому звично, що Порошенко програє вибори й терміново готує страшні фальсифікації та скупку голосів.
Сама по собі теза штучна й нічим не підтверджена, як і в інших спікерів Тимошенко. Але за нею стоїть одна тенденція, яку вдалося вихопити зі середовища “Батьківщини”. Їхнім спікерам доручили на рівні наказу, що не підлягає обговоренню, усі свої тексти присвячувати цій темі чи хоча б доповнювати їх окремими заявами такого змісту. Це явно не схоже на поведінку людей, переконаних у перемозі.
До речі, в 2009-10 роках, Жуля Володимирівна дійсно щиро вірила, що перемагає Януковича (хоча вийшло все навпаки), тому тези про фальсифікації, навіть коли їх реально скоювала команда Януковича, старалася не вживати. Адже й сама вела кампанію не дуже чисто й не хотіла понизити легітимність власної очікуваної перемоги. А сьогодні все діаметрально навпаки…
