Путін дуже «своєрідно» зрозумів процеси сучасної глобалізації. Його геополітична стратегія, замість тісного кооперування Росії з розвиненими державами світу та інтеграції Російської Федерації до міжнародної економічної системи, полягає в фінансуванні та участі у проксі-війнах, підтримці диктаторських режимів та анексії чужих територій.Усе це несе тільки біди і страждання російському народу. «Бідоносець» Путін вже давно перетворив Росію на терористичну диктаторську державу.
А його режим, який організовує конфлікти скрізь по світу, намагається видати Росію за наддержаву.
Сучасне імперське месіанство – це путінський політичний коктейль із перелицьованого самодержавства, котре приправлене протухлою радянщиною.
Представники його режиму дуже бояться народу. Вони оточили себе потрійним колом охорони.
А сам Путін наважується з’являється на людях тільки в оточенні статистів з ФСБ, котрі зображають простих трактористів, комбайнерів та інших доярок-рибалок в чині, не нижче майорського.
Путін ввів тероризм в ранг державної політикиПід час правління Путіна в Росії тероризм введений в ранг державної політики і став інструментом проведення зовнішньої антицивілізаційної діяльності Російської Федерації.
До далеко не повного переліку такої діяльності Росії можна зарахувати: силове виведення з під контролю Молдови Придністров’я, відторгнення від Грузії Південної Осетії під час російсько-грузинської війни 2008 року, анексію українського Криму і окупацію третини Донбасу в 2014 році, незаконне вторгнення Росії в Сирію в 2015 році задля збереження при владі диктатора Башара Асада.
А також збиття малайзійського літака Boeing 777, коли загинули 298 цивільних осіб, озброєння терористичного угруповання «Талібан» в Афганістані, в результаті чого вбивають американських військових, тісна співпраця в Сирії з провідною терористичною силою світу ліванською «Хезболлою», фінансова підтримка та озброєння режиму венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро, і ліквідація терористичними методами неугодних Путіну опонентів його владі. Останнім з яких стало отруєння на території Великої Британії Сергія Скрипаля і його доньки.
Репутаційні ризики, які виникають у всіх, хто хоче співпрацювати з Росією, роблять її токсичною не тільки для банків і корпорацій, а й для тих небагатьох світових політичних діячів, котрі готові мати справу з Путіним.
Не дивлячись на те, що росіяни матимуть запаси газу і нафти ще довго, іміджеві втрати здатні стати для майбутніх фінансових партнерів непереборною перешкодою для ведення будь-яких справ і бізнесу з Російською Федерацією.
Москва намагається «влізти» скрізь«Нерукопотисний» Путін, котрий «заточив» Росію на нахабну агресію і дестабілізаційну діяльність, не враховує одного чинника, що коли Кремль і далі продовжуватиме в такому ж дусі, то приймати його будуть хіба що в Північній Кореї, Ірані, Сирії, Судані, на Кубі і у Венесуелі.
Москва намагається «влізти» крізь. У Східну Європу, на Близький Схід і Латинську Америку.
І саме ісламський фактор став основним козирем Кремля в його експансіоністській близькосхідній політиці.
Адже не дивлячись на гучні заяви Москви щодо необхідності боротьби з терористами у близькосхідному регіоні, Росія не тільки не співпрацює із Заходом у боротьбі проти загрози радикального ісламу, а насправді реалізує амбівалентну політику, яка не завжди відповідає її власним потребам перед лицем цієї небезпеки.
Не дивлячись на тенденції радикалізації мусульманського фундаменталізму на Кавказі, Путін часто воліє заплющувати очі на те, як там ведуть себе потенційні джихадисти
Оскільки підґрунтя такого підходу полягає в чіткому політичному інтересі Росії щодо збереження свого позитивного іміджу в мусульманському світі.
У цьому контексті для Кремля значно важливішим є не перезапуск мирного процесу між Ізраїлем і палестинцями, а можливість через свою агентуру зберігати російський вплив на представників палестинського руху «Хамас», який у світі зараховують до терористичних організацій.
І це важливо не тільки для демонстрації «провідної ролі» Росії на міжнародній арені.
Під час розігрування Російською Федерацією «сирійської карти», Москва здатна підштовхнути «Хамас» до чергового ракетного обстрілу ізраїльської території зі Смуги Газа і спровокувати новий виток ізраїльсько-палестинського протистояння, відволікаючи цим увагу світової спільноти від подій у Сирії.
Сьогодні Путін користується послугами агентури, котра, починаючи ще з радянських часів, пройшла навчання у московських університетах імені Ломоносова або Патріса Лумумби.
У Москві навчалися сотні тисяч іноземців, які вивчили російську мову та прилучилися до «російської культури».
І певну частину з них було завербовано радянськими і російськими спецслужбами. Тепер кремлівці використовують ці корисні для себе «кадри» для поширення впливів Росії у світі.
Терористична діяльність Росії була б неможлива без вербування, підкупу, залякування і компрометування тих, хто потрібен їй на місцях.
Росію потрібно розглядати як терористичне організоване угрупованняЯкщо пригадати, що Росія є правонаступником тоталітарного СРСР, який вдалося створити після захоплення влади в Російській імперії терористами-більшовиками на чолі з Леніним, то тоді дії Путіна стають зрозумілими.
Він діє цілком за стандартами своїх попередників, котрі вважали, що задля досягнення своїх цілей можна робити будь-що, незважаючи на погляди, прагнення, а головне – життя мільйонів людей.
Таким чином, Росію потрібно розглядати не як державу, а як терористичне організоване угруповання, котре прикриває свої дії державними інституціями і конституцією.
Все це свого часу було пророче описано в романі Достоєвського «Біси». А «біси путінізму» тільки збільшили поділ людей на ворогів та друзів, посилили романтизацію насильства і святкування «перемог», яких насправді ніколи не було.
Панування небагатьох обраних і культ особи Путіна, запущений телевізором, при кардинальному погіршені економічної ситуації в Росії, здатні спровокувати початок внутрішнього терору в РФ, і світ до цього має бути готовим.
Тому великою помилкою є сприймати Путіна і його спільників як адекватних політиків, з якими, за певних умов, можна вести справу.
Тільки визнавши публічно, що Путін злочинець і крадій, котрий перетворив Росію на клептократичну і терористичну державу, агресивність якої вже перевершила «стандарти» колишнього СРСР, можна визначитися з тим, що ж робити далі.
Не варто вестися на погрози та шантаж Москви, яка, коли побачить, що її хоч трохи бояться, нахабнітиме ще більше і більше.
Тому тільки значне збільшення санкцій щодо РФ до рівня, коли механізм розподілу благ в Росії почне остаточно пробуксовувати, здатне демонтувати негласну угоду Путіна з росіянами – «ми вам забезпечуємо певний рівень життя, а ви за це мовчите».
Лише загроза втратити контроль за ситуацією в Росії здатна спонукати російський політичний істеблішмент переглянути свою державну терористичну політику і підштовхнути його до спроби порозуміння із Заходом.
