Не той напрямок. Чому в українців падають оптимізм та довіра до влади

Недовіра до команди Зеленського стала системною. За п'ять місяців, з січня до червня, сильно просіли рейтинги спікера парламенту Руслана Стефанчука, керівника офісу Зеленського Андрія Єрмака, прем'єр-міністра Дениса Шмигаля

Динаміка оптимізму

На жаль, українці втрачають оптимізм. Під час опитування, проведеного Центром Разумкова 6-12 червня, майже половина респондентів, 47,4%, сказали, що події в Україні розвиваються в неправильному напрямку. І лише 32,9%, як і раніше, вважають, що все йде туди, куди потрібно. Баланс оптимізму-песимізму становив мінус 14,5%. Це найгірший результат за два роки.

Найкращий результат був у лютому-березні 2023-го. Тоді у правильному напрямку розвитку подій було впевнено 60,6%, а у неправильному — лише 21%. Баланс оптимізму-песимізму складав плюс 39,4%. Весь цей позитивний запас було витрачено протягом року. У березні 2024 року про правильний напрямок сказали 37,7%, про неправильний — 38,7%, баланс вийшов мінус 1%. Було зрозуміло, що песимізм і надалі наростатиме, але постало питання: якими темпами — з уповільненням чи прискоренням?

Виявилося – з прискоренням. Упродовж півроку, з вересня-2023 до березня-2024, частка песимістів зросла на 8,2% (з 35,8 до 38,7%), а потім упроджовж кварталу, з березня по червень, — на 8,7% (з 38,7 до 47,4%). Тобто, за останні три місяці частка песимістів зросла більше, ніж перед цим за шість місяців.

Безумовно, ці цифри мають об'єктивні причини. Третій рік триває велика війна. За останні три місяці ситуація на фронті погіршилась. Внаслідок ударів ворожих ракет помножилися руйнування теплових електростанцій, і з травня відновилися масові відключення електроенергії.

З іншого боку, за останні три місяці було чимало і позитивних новин, у тому числі ухвалений у США у квітні закон "Про додаткові асигнування на безпеку України" на суму понад $60 млрд, нові пакети військової та фінансової допомоги від інших країн, дозвіл партнерів використовувати західну зброя для ударів по російській території. Економіка демонструє стійкість: Держстат підрахував, що ВВП у першому кварталі зріс на 6,5%, порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Тому можна припустити, що прискорене зростання суспільного песимізму викликане не лише причинами, так чи інакше пов'язаними з війною, а й причинами, зумовленими внутрішньополітичною ситуацією. Таких значних причин можна назвати рівно дві: Зеленський та його команда. Інших впливових політичних гравців в Україні немає.

Динаміка Зеленського

Потрібно розрізняти ставлення до Зеленського як політика та як президента. Чому потрібно? Ну хоча б тому, що суспільство до них має не зовсім однакове ставлення, і це проявляється в рейтингах довіри. Рівень довіри до президента України нижчий, ніж до Володимира Зеленського.

За даними Центру Разумкова, у березні президентові України довіряли 58,6%, не довіряли 32,3% (це питання було у блоці питань щодо ставлення до інститутів влади), баланс довіри-недовіри становив плюс 26,3%. За три місяці цей позитивний запас скоротився майже вчетверо. У червні рівень довіри президентові України вперше за весь час великої війни опустився нижче за 50% — упав до 49,6%, а рівень недовіри підскочив до 42,7%. Баланс довіри-недовіри становив плюс 6,9%.

Однак Володимир Зеленський в очах українців заслуговує на більшу довіру, ніж президент України. За даними того ж Центру Разумкова, Володимиру Зеленському в січні довіряли 69%, не довіряли 24,5% (це питання було в блоці питань щодо політиків), баланс довіри-недовіри становив плюс 44,5%. У червні йому довіряють 53,8% (на 4,2% більше, ніж президентові України), не довіряють 37,8% (на 4,9% менше, ніж президентові України). Баланс вийшов плюс 16% — у два рази краще, ніж у президента України (плюс 6,9%).

На жаль, у дослідженні Центру Разумкова немає президентського рейтингу. Але знайшлися сміливіші соціологи.

Протягом 26 травня — 1 червня КМІС провів опитування для проекту MOBILISE. Одне з питань пропонувало респондентам сказати, за кого з трьох кандидатів би вони проголосували, якби найближчим часом відбулися вибори президента України. Відповіді: Володимир Зеленський та Валерій Залужний набрали по 27%, Петро Порошенко — 7%, решта 39% хочуть інших кандидатів чи не визначилися з вибором.

20 червня Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України оприлюднив на своєму сайті результати опитування, яке було проведено понад три місяці тому, у першій половині березня. Тоді президентський рейтинг виглядав так: Валерій Залужний — 23,6%, Володимир Зеленський — 20,9%, Петро Порошенко — 8,3%, Сергій Притула — 3,2%, Юлія Тимошенко — 2,3%, Олексій Арестович — 0 ,8%, інший кандидат — 2,7%, не пішли б голосувати 12%, важко відповісти 26,2%.

Як бачимо, з погляду українців довіра Зеленському взагалі — це одне, довіра Зеленському як президенту — це інше, а бажання проголосувати за нього ще раз — це зовсім третє. Втім, є фактор, який тягне вниз і перше, і друге, і третє. Це токсичні представники команди Зеленського у владі.

Динаміка команди Зеленського

Повернімося до свіжого опитування Центру Разумкова. У Зеленського, нагадаємо, баланс довіри-недовіри порівняно з січнем погіршився з плюс 44,5% до плюс 16%. Напевно, частково це результат його власних помилок та прорахунків. Але не меншою мірою це результат "роботи" його команди. Щоб переконатись у цьому, достатньо подивитися на таблицю.


Мар'яна Безугла здобула всенародну "славу" своєю деструктивною активністю. Проте Банкова не дозволяє "слугам народу" ані вигнати її з фракції, ані позбавити посади в комітеті. Тобто Банкова зробила свідомий вибір: головне, щоб Безугла виконувала свою деструктивну місію, а те, що вона тягне вниз рейтинг Зеленського — це другорядна проблема.

Зважаючи на такий підхід, вже не дивно, що влада регулярно ігнорує гучні скандали навколо відомих нардепів та інших діячів. Нагадаємо два найсвіжіші скандали: навколо заступника генпрокурора Дмитра Вербицького, чиє можливе незаконне збагачення розслідує НАБУ, і навколо заступника голови транспортного комітету Верховної Ради Миколи Тищенка, якого суд відправив під домашній арешт. Але вони зберігають свої посади. Генпрокурор Андрій Костін не оголосив про плани звільнити Вербицького, як і спікер парламенту Руслан Стефанчук не оголосив про намір позбавити Тищенка посади в комітеті. Отже, рейтинги влади просядуть у черговий раз.

Можна зробити деякі висновки. Недовіра до команди Зеленського стала системною. За п'ять місяців, з січня до червня, сильно просіли рейтинги Стефанчука, керівника офісу Зеленського Андрія Єрмака, прем'єр-міністра Дениса Шмигаля.

Наразі вже четверо відомих діячів команди Зеленського мають баланс довіри-недовіри гірше, ніж у Петра Порошенка. Бачимо –59,1% у Безуглої, –47,3% у Арахамії, –46,3% у Стефанчука та –44,4% у Єрмака, тоді як Порошенко має баланс –42,9%.

Причому Порошенко баланс покращує: півроку тому було –56%. Тобто команда Зеленського не лише тягне донизу самого Зеленського, вона ще й допомагає підніматися конкурентам. І, звісно, вона вбиває у людях оптимізм.

Рецепт, що можна зробити для виправлення ситуації, — не таємниця за сімома печатками. Насамперед — почистити своє оточення, а якщо воно незамінне, то відсунути його в тінь, щоб воно робило свої справи, не відсвічуючи на публіці. А народу показувати світлі позитивні обличчя, які не замішані в корупції та тиску на медіа, здатні надихати людей. Але на Банковій інше ставлення до кадрової політики. І не факт, що його буде переглянуто з урахуванням темпів занурення народу в песимізм.