Майже через два місяці після місцевих виборів у трьох східних землях Німеччини у "подруги Путіна" Сари Вагенкнехт, лідерки проросійського ліворадикального альянсу її імені (АСВ), з'явився привід святкувати.
Їй вдалося не тільки протиснути свій антиукраїнський ультиматум під час формування коаліції в Бранденбурзі, а й спричинити розбрат у лавах соціал-демократів Олафа Шольца.
А разом із тим – посіяти сумнів, наскільки міцна та єдина позиція керівної партії щодо підтримки України.
Події, які розгортаються зараз у Бранденбурзі, а також у Саксонії та Тюрингії, показують, що мейнстримні німецькі партії стали ослабленими, намагаючись не допустити до влади ультраправих.
Вагенкнехт на цьому тлі наростила свій вплив. І це – погана новина для України.
Водночас реальної загрози для німецької підтримки України наразі немає, хоча це питання і стало центральним у дискусіях на сході Німеччини.
Ультиматум Вагенкнехт
У попередніх публікаціях "ЄвроПравда" розповідала, що після виборів до місцевих парламентів у Саксонії, Тюрингії та Бранденбурзі, які пройшли на початку вересня, формування коаліцій там стало фактично неможливим без партії Вагенкнехт.
Ще торік, коли Вагенкнехт оголосила про заснування власної партії, "ЄП" писала, що вона може виявитися набагато успішнішою за традиційних "друзів Путіна" – партію "Альтернатива для Німеччини".
І ось тепер, коли "АдН" намагаються ізолювати на сході Німеччини та не допустити до влади, партія Вагенкнехт отримала реальні шанси увійти до складу урядів у всіх трьох землях.
У Тюрингії та Саксонії Альянс Сари Вагенкнехт домовляється про коаліцію спільно з консервативним Християнсько-демократичним союзом (ХДС) та соціал-демократами канцлера Шольца (СДПН), а в Бранденбурзі – тільки з СДПН.
У жодній з цих трьох земель АСВ не є головною партією.
У Тюрингії та Саксонії потенційні коаліції очолить ХДС, а в Бранденбурзі – СДПН. Проте вже на етапі так званих розвідувальних переговорів АСВ показав зуби, оскільки знає, що без нього гри не буде.
Ще до виборів у вересні Вагенкнехт висунула ультиматум майбутнім партнерам. На перший погляд він здавався безглуздим, адже стосувався зовнішньої політики, якою земельні парламенти не займаються.
Виступаючи проти підтримки України зброєю, Вагенкнехт наполягала, аби у майбутніх коаліційних угодах прописали пункти про сумнівний шлях до миру в Україні та опозицію до розміщення нової американської зброї у Німеччині.
Ці позиції на етапі виборчої кампанії допомогли Вагенкнехт мобілізувати східнонімецьких виборців, які часто плекають проросійські сентименти та в цілому не були б проти примирення з Росією.
Тепер Вагенкнехт шантажує партнерів своїми "мирними пунктами", заявляючи, що не може зрадити обіцянки виборцям.
Бранденбурзький "компроміс"
До останнього не було зрозуміло, як на вимоги АСВ реагуватимуть потенційні коаліційні партнери. Адже на федеральному рівні СДПН і ХДС виступають за підтримку України "стільки, скільки потрібно" та за її озброєння.
Перший тривожний сигнал з відповіддю надійшов із Бранденбургу.
"Ми серйозно ставимося до занепокоєння наших громадян тим, що війна поширюється і що існує ризик того, що Німеччина також буде втягнута у війну, яка дедалі швидше розгортається по спіралі. Неможливо закінчити війну, постачаючи більше зброї".
Це – витяг із погодженого соціал-демократами та партійцями Вагенкнехт документа, який повинен стати преамбулою угоди після завершення коаліційних переговорів, що офіційно почалися в понеділок.
Вагенкнехт розхвалила домовленість як "гарний компроміс".
У документі також сказано, що партії сприятимуть "дипломатичному вирішенню конфлікту в Україні… шляхом переговорів зі сторонами конфлікту з метою досягнення припинення вогню та встановлення тривалого миру".
Також вони "критично ставляться до запланованого розміщення ракет середньої та гіперзвукової дальності на території Німеччини".
Після представлення цього документа бранденбурзька гілка СДПН зіштовхнулася з широкою критикою, зокрема й від своїх колег на федеральному рівні.
Голова комітету Бундестагу у закордонних справах Міхаель Рот звинуватив бранденбурзьких однопартійців у розриві з політикою канцлера в кількох аспектах.
Він, зокрема, згадав про рішення виконавчого комітету СДПН, який виступив за розгортання американських ракет середньої дальності. Та заявив, що текст підіграє брехливому російському наративу, мовляв, небезпека в Європі походить від НАТО, а не від Росії.
Рот також відзначив, що поставки зброї та дипломатія є двома сторонами однієї медалі у той час, коли від дипломатичного врегулювання відмовляються не Захід і Україна, а Путін.
Мер Мюнхена від СДПН Дітер Райтер заявив, що мова бранденбурзького осередку партії "неприйнятна". Агнешка Бруггер, депутатка від "Зелених", які входять до керівної коаліції, звинуватила СДПН у тому, що вона потурає "цинічному і популістському курсу АСВ".
А лідер парламентської фракції ХДС у Бранденбурзі Ян Редманн розкритикував соціал-демократів за відмову від власних зовнішньополітичних пріоритетів.
Після хвилі критики генсек СДПН у Бранденбурзі Давид Колесник поспішив запевнити, що соцдеми у його землі і далі виступають за надання зброї Україні. Але… вирішили не згадувати різні з ліворадикалами позиції у спільному документі.
Вочевидь, аби не створювати глухий кут у переговорах із "партнерами". "Є моральний обов’язок підтримувати Україну – у тому числі зброєю. Водночас потрібно зробити все, щоб конфлікт не розгортався", – пояснив Колесник.
А прем’єр-міністр Бранденбургу Дітмар Войдке, який у разі успішної коаліціади збереже посаду, й узагалі применшив важливість формулювань, кажучи, що ці питання все одно були і залишаться федеральною справою. Він також давав зрозуміти, що все ще вважає поставки зброї Україні необхідними.
Утім, такі запевнення не стали переконливими для тих членів СДПН, які хотіли б сильнішої підтримки України.
Після оприлюднення бранденбурзької "формули миру", а також після заяв генсека СДПН щодо примирення зі ще одним "другом Путіна", колишнім канцлером Герхардом Шредером – із партії на знак протесту почали виходити її багатолітні члени.
Тюрингія – жодних поступок
Другий сигнал надійшов із Тюрингії. Партійцям Вагенкнехт тут не вдалося проштовхнути в переговорний документ настільки проросійські позиції, як у Бранденбурзі, тож вони вдалися до шантажу.
Відмінності з бранденбурзьким текстом очевидні.
ХДС і СДПН тут відзначені як прихильники політики інтеграції, у тому числі безпекової, Німеччини із Заходом, тоді як АСВ "виступає за безкомпромісну мирну політику".
Наголошено на "різних поглядах на необхідність постачання зброї Україні" та меті "сприяти дипломатичному вирішенню війни". Щодо ракет США у Німеччині, на відміну від бранденбурзького тексту, три потенційні партнери по коаліції зійшлися на тому, що люди в Тюрингії сприймають ідею критично, але не стали прописувати, що самі критикують такі плани.
Причиною разючої відмінності є, зокрема, те, що у перемовинах бере участь третій партнер – опозиційні християнські демократи.
Представники ХДС виявились більш стійкими за соціал-демократів у відстоюванні власних позицій.
Лідер ХДС Фрідріх Мерц запевнив, що його партія не збирається у Тюрингії йти на поступки щодо підтримки України, а перемовини можна вести щодо питань земельної політики, але не цих ключових принципів.
Партійне керівництво Альянсу Сари Вагенкнехт залишилось вкрай незадоволеним та пригрозило: якщо у подальших переговорах "мирну частину" не буде змінено, АСВ піде в опозицію.
Лідер СДПН у Тюрингії Георг Маєр, як і керівництво ХДС, відкинув ці вимоги, тож формування уряду стає вкрай проблематичним, якщо не неможливим.
Не легші перемовини чекають і Саксонію, де на ХДС, СДПН і АСВ тільки чекають домовленості щодо "мирної частини".
Альянс Вагенкнехт вже дав зрозуміти, що хоче орієнтуватись на домовленості, досягнуті у Бранденбурзі. Але соціал-демократи та християнські демократи у Саксонії вважають можливим у кращому випадку тюринзький компромісний варіант.
Протискання ультралівими у місцевих парламентах ультиматумів зі сфери зовнішньої політики свідчить, що АСВ вже активно включився у передвиборчу боротьбу, прагнучи потрапити до Бундестагу.
Вибори до нього заплановані на вересень 2025 року, однак можуть відбутись і раніше, якщо теперішня коаліція не переживе внутрішніх міжусобиць.
Альянс Вагенкнехт перебуває на шляху до того, аби отримати до 10% голосів виборців, й у своїй кампанії точно звертатиметься до тих німців, які хочуть завершення війни навіть ціною територіальних поступок України.
Не виключено, що АСВ навіть відмовиться від входження у регіональні уряди, аби не йти на пом’якшення своєї "мирної" політики, яку партія вважає одним з козирів у боротьбі за місця в Бундестазі.
