У лютому 2022 року західні розвідки були впевнені, що Україна зможе протриматися не більше ніж 72 години, а «друга армія світу» їхала колонами брати Київ за три дні. Ніхто не вірив, що Україна вистає під тиском російської орди, яка за кількістю людей та техніки в рази перевищувала сили оборони України. Але на подвір’ї літо 2025 року і українські війська продовжують протистояти армії агресора, розбивши міф про «незламну та легендарну».
За три роки війни Україна не втратила до кінця жодної зі своїх областей, перемолола майже мільйон «гарматного м’яса» та понад 100 тисяч одиниць техніки та озброєння противника. Райдужні плани Кремля про блискавичний бліцкриг з подальшою капітуляцією Києва були розбиті вщент силами оборони України.
Україна, діючи в тотальній меншості, як у людях, так і в техніці, з 2022 року почала писати нову історію бойового мистецтва на полі бою, змінюючи кардинально всі концепції ведення бою, що діють. Використовуючи нові технології та інновації, провела низку блискучих операцій, які змогли змінити хід війни. Щоб розповісти про усі, однієї статті буде мало, тому ми зупинимося на п’яти найзначніших операціях, що змінили хід війни.
Російський військовий корабель йди на…
До початку повномасштабного вторгнення в Україну російський чорноморський флот мав явну перевагу над ВМС України. З початку бойових дій ЧФ РФ узяв під повний контроль територіальні води України і за планами Кремля готувався морський десант на узбережжі Миколаєва та Одеси. Але, як мовиться в російському прислів’ї «недовго музика грала, недовго фраєр танцював», і вже 24 березня 2022 року ЗСУ відкрили сезон полювання на уславлений флот, знищивши ракетним ударом БДК «Саратов» у порту Бердянська.
А в ніч з 13 на 14 квітня 2022 року було атаковано знаменитого ракетного крейсера «Москва», який брав участь у захопленні острова Зміїний. Саме на його адресу прозвучала фраза українського прикордонника, яка згодом стала крилатою: «Російський військовий корабель іди на…». Корабель було підбито двома крилатими ракетами «Нептун» ВМС України, для яких цей бій став бойовим хрещенням. Внаслідок атаки крейсер затонув в умовах шторму під час буксирування в порт через пошкодження корпусу, отримані від детонації боєзапасу під час пожежі.
За три роки війни чорноморський флот Росії, який налічував понад 200 бойових кораблів, катерів та суден забезпечення, втратив 20% свого складу, з яких 12 кораблів пішли на дно, а 38 було пошкоджено. І тут необхідно зазначити, що головну роль у їхньому знищенні відіграли не лише «Нептуни», а й морський безпілотний апарат Magura, що вже став знаменитим, який знаходиться на озброєнні Головного розвідувального управління України. Так званий БЕК MAGURA V5, створений українськими фахівцями наприкінці 2022 року, кардинально змінив перебіг бойових дій на Чорному морі. Також 22 вересня 2023 року по штабу Чорноморського флоту в Севастополі було завдано ракетного удару, будівля зазнала значних руйнувань, виникла пожежа.
Все це змусило колись бігти уславлений флот із Севастополя до Новоросійська, значно обмеживши його дії в Чорному морі. Тому улюблена пісня росіян «Севастополь – місто російських моряків» вже неактуальна завдяки успішним операціям України.
Операція «Кримський міст»
Збудований окупантами 2018 року Кримський міст у Кремлі назвали історичною місією, «з’єднавши Крим із Росією». Він має найважливіше стратегічне значення для РФ, тому що раніше зв’язок із Росією був лише з допомогою порома. Він також цінний для окупаційних військ і виступає важливим логістичним ланцюжком для постачання південного угруповання російської армії. Мостом перекидалася військова техніка, боєприпаси, паливо, а також особовий склад окупантів. За оцінками експертів, дві третини військової логістики для російського угруповання на окупованому півдні України було організовано через Кримський міст.
Для захисту мосту Росія також зробила безпрецедентні заходи щодо його охорони, організувавши цілодобове чергування російських військових та співробітників спецслужб, а також розмістивши на ньому спеціальні інженерні загородження, безліч камер відеоспостереження, радіотехнічні засоби, гідроакустичні системи та засоби ППО. Але навіть такі заходи безпеки не уберегли міст від пошкодження.
8 жовтня 2022 року на автомобільній частині Кримського мосту з боку Таманського півострова між єдиною аркою та островом Тузла стався вибух. В результаті було обрушено три прольоти шосейної частини мосту, а на залізничному мосту в потязі, що прямував по ньому, загорілися сім паливних вагонів-цистерн. Протяжність пошкоджень автомобільного полотна була понад 250 метрів.
Ушкодження мосту виявилися не фатальними, але майже на 8 місяців суттєво знизили потік забезпечення південного угруповання окупантів. Повністю рух залізничним транспортом було відновлено лише у травні 2023 року.
Влітку 2023 року голова Служби безпеки України Василь Малюк заявив, що руйнація Кримського мосту – це одна з операцій СБУ, розкривши її деталі. Вибухівка була захована у рулонах поліетиленової плівки, яку не зміг розпізнати жоден сканер. Для проведення спецоперації співробітниками СБУ був використаний в темну фермер-колаборант, який погодився доставити вантаж із перевалочного пункту в Армавірі до Сімферополя. Вантаж із Болгарії пройшов кілька оглядів рентгеном, який не виявив вибухівку. Наприклад, у Вірменії співробітники митниці попросили зірвати пломбу та ретельно оглянули вантаж, зокрема вирізали з рулону великий шмат плівки на експертизу. СБУ навіть вдалося «обійти» спецглушилки на мосту, які заважають детонації.
Операція «Кримський міст» стала дуже важливою як з точки зору психології війни, так і з точки зору залучення до військових операцій абсолютно «невійськових» матеріалів, технологій та інструментів, але в першу чергу атака на міст стала демонстрацією того, що Росія не здатна контролювати жоден із раніше анексованих регіонів України.
Мисливці за літаючими радарами
Увечері 14 січня 2024 року над Азовським морем було збито російського літака-розвідника А-50. Також було підбито російський літак Іл-22М, проте той зумів сісти в аеропорту Анапи, хоча й отримав пошкодження.
На думку військового експерта Тома Купера, ЗСУ провели складну операцію, щоб знищити А-50, заманивши його у пастку. За його версією, 13 січня українські Су-24 завдали серії ударів по радарах та системах ППО в Криму, знищивши кілька РЛС. Російські сили використовували А-50 та Іл-22М, щоб компенсувати втрату РЛС, вирішивши завдати ударів у відповідь по Україні літаками Су-34, для цього траєкторія польоту А-50 та Іл-22 перемістилася далі на північ, ближче до лінії фронту, чого й чекали українські сили. Для знищення літака, за даними експерта, використовувався комплекс С-300 у зв’язці з комплексом Patriot, який не вмикав свій радар до останнього моменту.
Але не минуло й двох місяців, як 23 лютого 2024 року близько 19:50 над Краснодарським краєм на території Канівського району поряд із селищем Трудова Вірменія було збито російський літак далекого радіолокаційного виявлення та управління А-50У. Для розуміння це приблизно за 250 кілометрів від лінії фронту.
Це був черговий успішний результат спільної операції Головного управління розвідки Міністерства оборони України та Повітряних сил Збройних Сил України. Хоча інформацію про спосіб ліквідації А-50У офіційно не підтверджено, деякі українські ЗМІ з посиланням на джерела в ГУР МОУ повідомили, що ворожий А-50У був збитий завдяки старій радянській системі ЗРК С-200, яка пройшла модернізацію.
Цінність цих двох операцій змогли безпосередньо вплинути на перебіг війни, тому що літак далекого радіолокаційного виявлення та управління є фактично «очами» бойової авіації. За даними бюлетеня Military Balance 2022, до початку російського вторгнення в Україну на озброєнні РФ перебувало 3 А-50 та 6 модифікованих А-50У. А-50 здатний одночасно відстежувати до 60 повітряних, надводних та наземних цілей, наводячи на них бойову авіацію. А-50 здатний виявити мету класу «винищувач», що летить на малій висоті на дальності до 200-400 км, а що летить на великій висоті – до 300-600 км; морські цілі їм виявляються з відривом до 400 км. Також на літаку встановлені системи активної та пасивної радіоелектронної боротьби, а також засоби встановлення інфрачервоних перешкод. А його вдосконалений аналог А-50 має більш високі характеристики.
Втрату А-50 експерти називали великою втратою для ВКС РФ, оскільки Росія має в своєму розпорядженні обмежену кількість таких літаків. Знищення радарів, що літають, змусило Кремль тримати ці літаки подалі від лінії фронту, що вплинуло на їхню ефективність, і тотальне панування ВКС Росії в повітрі було зламане.
Magura виходить на полювання
Про успіхи морського безпілотника Magura V5 українського виробництва, що знаходиться на озброєнні ГУР, знає вже весь світ. На його рахунку кілька підбитих кораблів багатостраждального Чорноморського флоту, адже саме активність цього БЕКу змусила ганебно тікати кораблі ЧФ РФ із Севастополя. Але на його рахунку також є досягнення, яке поки що ніхто у світі не зміг повторити.
Напередодні нового 2025 року Головне управління розвідки Міноборони України повідомило, що морський безпілотник Magura V5, оснащений ракетним озброєнням, вперше в історії вразив повітряну мету. 31 грудня під час бою в Чорному морі в районі мису Тарханкут на заході Криму безпілотник атакував вертоліт Мі-8 ракетами Р-73 SeaDragon. Ще один російський гелікоптер під час бою «отримав вогневу поразку і зміг дістатися аеродрому базування».
Але це ще не все. 2 травня 2025 року, вперше у світі, спецпідрозділом ГУР МО України у взаємодії із СБУ та Силами оборони України в Чорному морі, знищено ракетою морського безпілотника Magura російський бойовий літак Су-30. Удар відбувся в акваторії порту Новоросійськ, де окупанти ховають залишки свого Чорноморського флоту. Цей удар також став першим у світі, тим самим вписавши Сили оборони України у світову історію військового мистецтва.
Операція «Павутина»
1 червня цього року Служба безпеки України провела успішну операцію, аналогів якої немає у світі. Внаслідок операції «Павутина» було знищено понад третину всіх російських стратегічних ракетоносців внаслідок скоординованої атаки безпілотників, організованої з території Росії. Під удари потрапили такі аеродроми: «Біла» – Іркутська область, «Оленьє» – Мурманська область, «Дягілєво» – Рязань, Рязанська область, «Іваново» – Іванівська область. На сьогоднішній день відомо, що було знищено або пошкоджено понад 40 літаків, включаючи А-50, Ту-95 та Ту-22 М3, і що загальна шкода при цьому перевищила 6 млрд євро.
За наявною інформацією, FPV безпілотники були контрабандою доставлені в глиб Росії і заховані були заховані в дахах контейнерів під фальшстелею всередині вантажівок. Потім ці дахи були дистанційно відкриті, і безпілотники розпочали атаку на російські бомбардувальники. В операції було задіяно 117 безпілотників, кожен із яких мав свого оператора. Удари завдавалися швидко, у районі аеродромів не оголошували тривогу. Фактично, противник не мав шансів підготуватися до ударів і врятувати цінні літаки.
За словами голови СБУ, від початку планування до ефективного виконання операції знадобилося півтора роки. Найголовнішою фішкою стало те, що «офіс» операції на російській території знаходився прямо поряд із ФСБ Росії, в одному з її регіонів.
Операція «Павутина» стала однією з наймасштабніших та найуспішніших спецоперацій. Стратегічні наслідки операції призвели до суттєвого зниження здатності Росії проводити масовані ракетні удари по території України, а також обмеження використання ракет Х-101 у великих кількостях через втрати у стратегічній авіації. Крім воєнних наслідків, ще було завдано економічного ефекту. Після атаки індекс Московської біржі впав на 4,5%, що стало різким падінням з початку року. Операція викликала широкий міжнародний резонанс, наголосивши на ефективності та інноваційному підході України у віданні сучасної війни.
Це далеко не весь список успішних операцій Сил оборони України, але ці п’ять спромоглися змінити хід поточної війни, змусивши ворога на ходу змінювати стратегію, плани та тактику ведення бойових дій. Україна довела, що здатна воювати не числом, а розумом, використовуючи новітні технології та розробки, які раніше не застосовувалися на полі бою. І це однозначно буде вписано у нову історію ведення бойових дій, змусивши переписати бойові статути не однієї армії світу. Але війна триває, і, як кажуть, продовження слідує.
