
Вранці 17 листопада обвалилася арка і щонайменше два прольоти автомобільної частини Керченського (Кримського) мосту завдовжки близько 270 метрів, також частково було пошкоджено залізничну частину. Це стало результатом системних, високоточних ударів Сил оборони України по мосту комбінованого типу засобами ураження. Але не менш актуальним стає питання: як руйнування цієї логістичної артерії вплине на дії російських окупаційних військ? Давайте розберемося.
Результативна атака
Передусім зазначу, що руйнування Керченського мосту сумарно тривало трохи більше доби.
Пристрілювання провели 16 листопада, підтвердивши задані координати й ефективність прокладеного для ударних дронів маршруту, що дає змогу проривати ешелоновану ППО, зосереджену поблизу мосту. Слід зазначити, що загальну протиповітряну оборону півострова виснажували тривалий час, і вона станом на сьогодні перетворилася на справжнє решето з безліччю вразливих зон.
Росія не мала змоги забезпечити достатнє прикриття засобами ППО тимчасово окупованого півострова з початку 2026 року, але міст залишався найзахищеною зоною в Криму.
Основний удар 17 листопада являв собою хвилю дронів, зокрема не бойових, а приманок, які розрядили наявні системи ППО поблизу мосту, після чого розпочався процес комбінованого добивання незаконної споруди – із застосуванням як дронів, так і ракетного озброєння. Причому дрони підрізали вже похилену арку, а ракети були спрямовані на удар по дорожньому полотну.
Сукупний вплив цих засобів ураження призвів до того, що о 6 ранку за київським часом арка обвалилася, потягнувши за собою руйнування прольотів дорожнього полотна.
Ефект блокади
Протягом останніх років, після успішної операції СБУ з підриву мосту у 2022 році, точилися суперечки щодо того, наскільки доцільно витрачати ресурси на знищення мосту, і побутувала думка, що він давно втратив своє стратегічне значення. Але ця думка вкрай помилкова.
Керченський міст після операції 2022 року справді мав обмеження щодо перевезення вантажів і залізничного сполучення, але залишався найважливішою та найкоротшою логістичною артерією, що з’єднує материкову Росію й окупований півострів.
Насамперед через міст здійснювалося матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) угруповання військ РФ "Оборона Криму". Також російська армія використовувала сам півострів як транзитний вузол для постачання вантажів на материкову частину України, до Херсонської та Запорізької областей, для забезпечення угруповання військ "Днєпр".
Саме через Крим відправляли військові вантажі окупаційним військам на лівому березі Дніпра.
У 2026 році Сили оборони України розгорнули масштабний логістичний локдаун для російських окупаційних військ на трасі М14, а також завдали ударів і зруйнували мости в районі Армянська та Чонгара. Це в рази скоротило логістику материковим маршрутом РОВ – як у питаннях забезпечення Криму, так і всього УВ "Днєпр".
Зруйновані мости в Армянську та Чонгарі не відновили, але замість них натягнули понтонні й звели насипні переправи. Це частково дало змогу відновити логістику, однак обсяги та вантажопотік і близько не відповідають тим, що були за діючих мостів, а українські дрони час від часу порушують і цей процес своїми ударами.
Паралельно було розгорнуто операцію з блокади Азовського моря, унаслідок чого ударів завдали не лише по суховантажах і танкерах, а й по поромах, що значно ускладнило постачання Криму морськими шляхами.
Півострів опинився в блокаді, якщо не рахувати збереженого сполучення через Керченський міст. І сьогодні було добито останню сполучну ланку цієї логістики.
Таким чином, Крим справді опиняється в блокаді, УВ "Оборона Криму" втрачає можливість повноцінного забезпечення, півострів втрачає значення транзитного вузла, УВ "Днєпр" також втрачає певний обсяг МТЗ.
Але транспортна ізоляція – це не лише питання забезпечення російських угруповань на тимчасово окупованих територіях.
Ефект терору
На тимчасово окупованому півострові Крим російські окупанти звели низку пускових майданчиків для дронів-камікадзе, які запускають як по півдню України, так і вглиб материкової частини країни. Запуски здійснюють переважно з мису Чауда, аеродрому "Гвардійське", а також району Балаклави.
Окрім цього, з території Криму запускають ракетні засоби ураження, такі як балістичні ракети 9М723 ОТРК "Іскандер-М", ракети 3М22 "Циркон" і 3М55 "Онікс", здійснюють нальоти фронтової авіації. Увесь боєкомплект для цих терористичних дій звозили до Криму переважно через Керченський міст як автомобільними, так і залізничними шляхами.
Отже, постачання терористичного угруповання для виконання його завдань із території Криму після руйнування мосту буде скорочено. Повторюся, не повністю припинено, а скорочено, причому значно.
Репутаційний ефект
Отже. Знищено щонайменше два прольоти автомобільної частини Керченського мосту. Підтверджено пошкодження основи арки залізничної частини. Якщо удари триватимуть, то залізничній частині також залишилося недовго.
У той час як Росія вже не перший тиждень і не перший місяць намагається знищити мости в Україні, особливо в Києві, поки що їй вдавалося лише пошкодити їх, застосовуючи найширший спектр засобів ураження. Україна ж "склала" Керченський міст за добу.
Будь-яка інша розсудлива людина поставила б собі запитання: а чи не варто було б у такій ситуації, хай і негласно, оголосити перемир’я/мораторій на удари по мостах? Адже Керченський міст був найпафоснішим довгобудом путінського режиму, який російські окупанти не змогли захистити. А що вже казати про ті мости, які в Росії не ремонтували й не обслуговували десятиліттями і які "скласти" вдасться швидше й із меншими витратами ресурсів?
Наприклад, за системної та концентрованої роботи до кінця 2026 року практично все сполучення через вододіли у Брянській, Бєлгородській і Курській областях РФ може припинити своє існування. Звісно, тоді нам доведеться відволіктися від ударів по НПЗ, але чи усвідомлює це путінський режим?
Удар по Керченському мосту – це не просто про логістику. Це не просто про забезпечення військ і підживлення бойових дій у Південній оперативній зоні. Це не просто про блокаду Криму. Це не просто про зменшення терору на півдні України. Це серйозний репутаційний удар, особливо напередодні зустрічі Володимира Путіна з Дональдом Трампом і Сі Цзіньпіном, під час якої він буде змушений удавати, що все йде чітко за планом. Під час поїздки на так звану "Ялту 2.0" гегемон із петербурзької підворітні дорогою розгубив усі карти.
– Володимире Володимировичу, що сталося з мостом?
– Він упав.
Приниження, яке може зрости в рази, адже, знову-таки, крапку в питанні залізничної частини Керченського мосту ще не поставлено.
Висновки
Удар по Керченському мосту з 16 на 17 листопада – це по-справжньому філігранна операція. Розмірена, розважлива й високоефективна. Пристрілювальний удар і основний. Виснаження ППО противника – терпляче й стримане, а потім основна фаза. Причому Росія роками зводила оборону Керченського мосту від ударів з моря, вважаючи, що небо повністю закрите, але саме небо й стало основною зоною ризику.
Втрата Керченським мостом своєї функціональності має комплексне значення. Це серйозні логістичні проблеми із забезпеченням РОВ на півдні, зниження рівня терору, а також блокада колись важливого транзитного вузла. Ну і, звісно, демонстрація вразливості й безпорадності Росії напередодні завершення п’ятого року повномасштабного вторгнення. Практична необхідність і морально-психологічний тиск на розмальовану червоними лініями "наддержаву".