Міфічний цар Мідас перетворював усе на золото, американський президент має інший талант — збирати навколо себе підлабузників і підлесників, які лицемірно задовольняють його нарцисизм
Як Трамп допоміг Бельгії рознести збірну США на чемпіонаті світу
"Дякую ФІФА за те, що вони зробили те, що було правильно, і виправили велику несправедливість!" Так Дональд Трамп відреагував на рішення головної світової футбольної асоціації, яка на його прохання скасувала дискваліфікацію гравця збірної США Фоларіна Балогуна. Таким чином він зіграв в 1/8 фіналу, але американцям це не допомогло, вони програли бельгійцям з рахунком 1:4.
Балогун отримав червону картку в матчі з боснійцями і за всіма футбольними правилами мав пропустити наступну гру. Він наступив на ногу Таріку Мухаремовичу і після рекомендації відеоасистента бразильський арбітр Рафаель Клаус запалив перед американцем червоний колір. "Це були два хлопці, які бігли і зіткнулися на повній швидкості", — продемонстрував свої "знання" футболу Трамп. Додавши при цьому, що не був у курсі про дискваліфікацію в таких випадках.
Бельгійська федерація та УЄФА розкритикували рішення ФІФА, яке тепер стало поганим прецедентом у футболі, оскільки за аналогією скасування дискваліфікації вимагатимуть й інші. Очільник ФІФА Джанні Інфантіно тепер відмахуватиметься від сотень подібних випадків. Але головне, що помилування Балогуна мотивувало футболістів Бельгії і ті вщент рознесли збірну США. Вона, Трамп і Балогун, який у цій ситуації радше жертва обставин, назавжди ввійшли в історію футболу як зразок політичної корупції. А пан Інфантіно — як один з найбільших підлабузників. Над американцями насміхаються навіть іранці. "Весь світ радіє після принизливої поразки політики від футболу", — зазначили в іранській федерації.
У грудні 2025-го після того, як Трамп не отримав омріяну Нобелівську премію миру, Інфантіно вручив главі Білого дому нову премію FIFA за "непохитну відданість справі миру в усьому світі". Її заснували без схвалення керівного органу організації, вочевидь спеціально для президента США. Скоріше за все, більше премійованих не буде.
Нобелівський комітет не дослухався до хору підлабузників
Якби історія з рішенням ФІФА щодо Балогуна була єдиною, її можна було б списати на особливості менеджменту Інфантіно. Спортивні керманичі часто особливо чутливі до можновладців, таке було, є і буде. Але ж за півтора роки президентства Трампа лестощі до нього стали нормою поведінки політиків ,і бізнесменів. Той, хто не підлещується, потрапляє до невгодних. Як-от канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, якого спочатку у Вашингтоні радо вітали, та коли він відверто заявив, що американці ганьбляться в Ірані, бо недостатньо підготувалися до військової операції і не заручилися підтримкою союзників, відразу ставлення до нього змінилося. Трампу мають дякувати, бажано якомога більше разів, нахвалювати його мудрість і велич, не сперечатися з ним — тоді ці люди залишатимуться в списку друзів. Прем’єра Італії Джорджу Мелоні з цього списку викреслили після того, коли вона стала на захист папи Лева XIV, який посперечався з Трампом. За принципом "повна лояльність і лестощі" вибудувана владна вертикаль в американській адміністрації, тому на високих посадах опинилися такі люди, як міністр війни Піт Гегсет, міністр охорони здоров’я Роберт Кеннеді-молодший і багато інших, кого б не допустили до посад, якби вони не виказували Трампу безмежну шанобу.
Підлабузництво існувало завжди, про його шкідливість для управління державою писав ще класик політичної думки Нікола Макіавеллі, проте у випадку Трампа все ще гірше, бо лакейство щодо нього стало нормою міжнародної політики. І часто-густо це закінчується навіть комічно. Вище згадувалося про "Нобелівку", яку президент США не отримав. Його номінували на неї відразу кілька країн — Азербайджан, Вірменія, Ізраїль, Мальта, Аргентина, Камбоджа, Пакистан, може ще когось забули. Сам Трамп наголошував, що припинив чи то шість, чи то сім, а може й вісім воєн, тому заслуговує на премію. Хоча це були не війни, а переважно прикордонні сутички, які повторювалися. З однією з них у нього стався конфуз, — на відміну від Пакистану, який усіляко нахвалював Трампа-миротворця після завершення короткого протистояння з Індією, індійський прем’єр Нарендра Моді заперечив участь глави Білого дому у зупинці бойових дій у прикордонні з Пакистаном. Утім, премію миру американський президент все одно не отримав.
Розпіарена рада миру виявилася без грошей
Варто пригадати ще один випадок, який завершився гучним пшиком — Трампову раду миру. Про її створення президент США оголосив 22 січня цього року на форумі у швейцарському Давосі. Він описував її як "найвеличнішу та найпрестижнішу раду, яка коли-небудь збиралася будь-коли та будь-де". Вашингтон відправив запрошення 49 країнам, у тому числі Білорусі і Росії, що викликало скандал. У підсумку запрошення прийняли 23 держави, серед не виявилося жодного великого союзника Штатів, вони як раз відхилили прохання з-за океану, з ЄС погодилися лише Болгарія та Угорщина (тоді прем’єром ще був Віктор Орбан). Просто перерахуємо країни, які підіграли піар Трампа: Албанія, Азербайджан, Вірменія, Аргентина, Бахрейн, Білорусь (Лукашенко на перше засідання, яке відбулося в США, не з’явився), Болгарія, Угорщина, В’єтнам, Єгипет, Індонезія, Йорданія, Казахстан, Катар, Марокко, Монголія, ОАЕ, Пакистан, Парагвай, Саудівська Аравія, Туреччина та Ізраїль. 19 лютого Трамп помпезно провів перший саміт ради, де оголосив перелік держав, які погодилися внести у пакет допомоги $7 млрд. США, за його словами, внесуть $10 млрд, а ФІФА допоможе зібрати $75 млн на проекти у Газі.
У травні видання Financial Times повідомило, що фонд ради миру, створений Світовим банком для відбудови Гази, за чотири місяці з моменту заснування не отримав жодного долара, у той же час частина потенційних донорів перерахувала кошти на окремий рахунок в банку JPMorgan. Це посилило підозри, що окремі країни не лише підлабузнювалися до Трампа, а й могли перерахувати кошти на непрозорі витрати. У раді миру пообіцяли прозвітувати про фінанси, та судячи з того, що про якесь велике відновлення Гази нічого не чути, може так статися, що ця історія отримає кримінально-політичне продовження, якщо демократи отримають більшість в обох палатах Конгресу на проміжних виборах у листопаді й розпочнуть процедуру імпічменту Трампа.
У чому лицемірство підлабузництва до Трампа
На минулорічному саміті НАТО в Гаазі в ролі підлесника мусив виступати генсек Альянсу Марк Рютте. Тоді очікувалося, що глава Америки влаштує грандіозний скандал, але улесливе "татусь" з вуст Рютте, мабуть, його заколисало. Цього року в Анкарі урочистий прийом Трампу влаштував президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. Не лише заради єдності НАТО, радше з меркантильних міркувань, проте настрій дорогому гостю мали покращити почесна варта і килим бірюзового кольору. У перший день саміту відбувся Форум оборонної промисловості (NSDIF26), на якому мали укласти контракти на значні суми. Цей захід — нестандартний для зібрань членів цього військового блоку, очевидно, його метою було показати Трампу, що НАТО — посилюється, що там підтримують закупівлю американської зброї. Таке собі непряме підлабузництво, але воно хоча б корисне для всіх країн-членів. Здебільшого ж лестощі до Трампа — лицемірні.
Причини лицемірства — на поверхні. Перша: підіграють нарцисизму президента США, набиваючись до нього в друзі про всяк випадок. Країни Перської затоки під час військової операції в Ірані на власному досвіді переконалися, що прогин перед Трампом не робить їхнє життя безпечним. Інший приклад — Албанія. Ця країна прийняла запрошення до ради миру, але міцної дружби з Білим домом не домоглася через скандал з будівництвом курорту, пов’язаного із дочкою Трампа Іванкою та зятем Джаредом Кушнером. Албанці виступили проти будівництва. Результат — наступний саміт НАТО мала приймати Тирана, проте тепер місце проведення зборів Альянсу у 2027 році — під питанням.
Друга причина — перечекати президентство Трампа, не сваритися з ним, а просто піддакувати. А раптом з цього й вийде щось корисне або вигідне. А ні, то хоча б мовчатиме про ці країни, замість підвищувати мита зі стелі. Те, як нинішній лідер Америки вміє перетворювати політику на кітч, бачать усі, тож воліють не потрапити в поле йому зору у будь-якому "неправильному" з точку зору найвеличнішого контексті.
