Як відомо, міністерство закордонних справ Швейцарії та Офіс президента України оголосили про проведення 15-16 червня у Бюргенштоку (це курорт на Люцернському озері у центрі Швейцарії) великого міжнародного заходу. Його офіційна назва — Конференція високого рівня про мир в Україні. Українська влада називає його Самітом миру для України.
Хто там буде
На прохання України Швейцарія запросила до Бюргенштока понад 160 делегацій на рівні глав держав та урядів з усієї планети. Запрошення направлені до країн "Великої сімки", "Великої двадцятки", БРІКС (крім Росії), багатьох інших країн з усіх континентів, а також до Євросоюзу, ООН, ОБСЄ, Ради Європи, Папи Римського та Вселенського патріарха. Список держав-учасниць буде опубліковано незадовго до початку конференції.
ОПУ каже, що у саміті візьмуть участь лідери країн та глави урядів з усіх континентів. Звісно, не всі 160 запрошених держав дадуть згоду. А серед делегацій, які приїдуть, не всі очолюватимуться першими особами держав.
Однак у будь-якому разі вже саме проведення цього форуму стане дипломатичною та моральною перемогою Києва над Москвою. Адже Кремль не здатний організувати аналогічний форум, куди з'їхалися б десятки делегацій з усіх континентів. Саме тому важливо, що в Бюргенштоку не буде представлена Росія.
У чому мета саміту
2 березня 2022 року Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію "Агресія проти України", яка засуджує вторгнення Росії в Україну та вимагає від Росії негайно вивести війська з української території. Резолюцію підтримали 143 країни.
23 лютого 2023 року Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію "Принципи Статуту ООН, що лежать в основі всеосяжного, справедливого та тривалого миру в Україні". "За" проголосувала 141 держава.
Що нового зможе сказати форум у Бюргенштоку? Як пояснює МЗС Швейцарії, мета зустрічі на рівні глав держав та урядів — виробити спільне розуміння можливого шляху до справедливого та міцного миру в Україні. Це має стати основою мирного процесу. Мета Конференції — "стимулювати майбутній мирний процес та розробити практичні елементи та кроки на шляху до такого процесу". Для досягнення цієї мети Конференція має "надати платформу для діалогу про шляхи до всеосяжного, справедливого та міцного миру для України на основі міжнародного права та Статуту ООН; виробити спільне розуміння можливих рамок для досягнення цієї мети; спільно визначити дорожню карту того, як обидві сторони можуть бути інтегровані у майбутній мирний процес".
Ключові слова тут — "дорожня карта" для "обох сторін" "на шляху до майбутнього мирного процесу". Фактично йдеться про те, що Конференція розробить мирний план і закличе Україну та Росію виконати його.
Чиї пропозиції обговорюватимуться
Президент Швейцарії Віола Амгерд погодилася провести у своїй країні Конференцію високого рівня про мир в Україні, відгукнувшись на прохання Володимира Зеленського під час його візиту до Берна 15 січня. На прес-конференції в Києві 25 лютого Зеленський наголосив, що на саміті обговорюватиметься лише українська Формула миру: "Ми не хочемо, щоб нам нав’язували будь-які формати перемовин, будь-які формули миру країни, які сьогодні не тут, не у війні. Дуже важливо, що ініціатива може йти тільки від України".
Однак швейцарські організатори вирішили інакше. "На Конференції усі присутні держави повинні мати можливість внести свої ідеї та пропозиції для справедливого та міцного миру в Україні", — стверджує МЗС Швейцарії. За його словами, "Конференція спиратиметься на дискусії останніх кількох місяців, зокрема, на українську Формулу миру та інші мирні пропозиції, що ґрунтуються на Статуті ООН та основних принципах міжнародного права".
Тож немає жодної гарантії, що до "дорожньої карти", затвердженої на Конференції, увійдуть у повному складі всі десять пунктів української Формули миру, які Зеленський озвучив півтора роки тому у зверненні до учасників саміту "Великої двадцятки" 15 листопада 2022 р. Зокрема, шостий пункт "Формули миру" вимагає: "Росія має вивести всі свої війська та збройні формування з території України. Має бути відновлений контроль України над усіма ділянками нашого державного кордону з Росією".
Швидше очікується, що вийде суміш із пропозицій різних країн. У зв'язку з цим, звісно, цікаво, чи приїде до Бюргенштока делегація з Пекіна.
Керівник ОПУ Андрій Єрмак в ефірі телемарафону 2 травня заявив: "Що стосується Китаю, ми все робимо для того, щоб Китай був [на Саміті]. Китай дуже важливий, і постійно ведуться на різних рівнях за участю наших партнерів консультації. Ми зробимо все для того, щоб Китай був присутнім".
Якщо китайці приїдуть, то вони просуватимуть, звісно, власний план із 12 пунктів, оприлюднений 24 лютого минулого року. А там є і відмова від розширення військових блоків (тобто заборона на вступ України до НАТО), і "припинення бойових дій" без виведення російських військ з окупованих територій, і "припинення односторонніх санкцій", запроваджених країнами Заходу проти Росії, і "відновлення мирних переговорів" між Києвом та Москвою.
Що буде після саміту
"Конференція високого рівня у Швейцарії покликана започаткувати мирний процес. Швейцарія переконана, що Росія має бути залучена до цього процесу. Мирний процес без Росії немислимий", — каже МЗС Швейцарії. Питання, чи захоче цього Росія. Схоже, що Київ розраховує на згоду Москви.
Про те, що після саміту можливі українсько-російські переговори, заявив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в інтерв'ю американському журналу Foreign Policy. Головний редактор журналу Раві Агравал запитав, який сенс у мирному саміті без сторони, яка ініціювала війну. І Кулеба роз'яснив, що саміт без Росії потрібний саме для того, щоб змусити Росію діяти сумлінно, а після цього можна буде розпочинати переговори з нею.
"Ми знаємо, що немає сенсу сідати з Росією за стіл переговорів, якщо ви не можете гарантувати, що вона діє сумлінно. Є лише два способи довести Росію до ситуації, коли вона діятиме сумлінно. Перший — це успіх на полі бою, а другий — наявність коаліції країн, які поділяють одні й ті самі принципи та однакові підходи. Ось чому саміт не передбачає участі Росії. Тому що мета цього саміту — об’єднати країни, які поділяють принципи та підходи, на яких будуватимуться подальші дії. Після цього може відбутися спілкування з Росією, і Росія зможе взяти участь у переговорах. Тому що ви маєте рацію: зрештою неможливо покласти край війні без участі обох сторін", — сказав Кулеба.
Зрозуміло, що Кулеба не розкриває всіх козирів, які є у нас та наших західних партнерів. Його інтерв'ю вийшло 1 травня. Перед цим 28 квітня Зеленський розповів українцям, що партнери допомагають нам підготуватись до саміту. "Наша команда зараз, а разом із нею і команди ключових партнерів працюють, щоб саміт став справді глобальним, — заявив він. — Світова більшість має примусити Росію до миру і може це зробити. Саме в червні може розпочатися шлях до справедливого миру".
Отже, форум у Бюргенштоку потрібний для того, щоб посилити наші позиції на майбутніх переговорах із Москвою. А після цього переговори можливі. Ймовірно, це буде одним із етапів "дорожньої карти", яку затвердить саміт.
Але переговори це не кінець, а лише середина шляху. Фінішем має стати другий Саміт миру для України, який пройде вже з участю Росії. Принаймні Єрмак 25 лютого на форумі "Україна. Рік 2024" анонсував, що на другий саміт можна буде запросити представників Росії, якщо "той, хто представлятиме на той час країну-агресора, захоче припинити цю війну й повернутися до справедливого миру".
Скільки триватиме війна
Втім, перспективи другого Саміту миру губляться у тумані війни. Наразі навіть перспективи першого саміту неясні. Зеленський 2 травня розповів українцям, що "ми працюємо, щоб залучити якнайбільше учасників до саміту у Швейцарії", а "Путін і різними маніпуляціями, і силою ударів своїх терористів спробує зірвати цю роботу".
Заступник начальника ГУР МО України генерал-майор Вадим Скібіцький припускає, що основний удар Росії розпочнеться "наприкінці травня чи на початку червня". "Травень стане ключовим місяцем, оскільки Росія застосує "трирівневий" план з дестабілізації країни", — розповів генерал в інтерв'ю, опублікованому в британському журналі The Economist 2 травня. Головний чинник — військовий, другий — російська дезінформаційна кампанія в Україні, а третій — невпинна кампанія Росії щодо ізоляції України на міжнародному рівні.
Тобто Київ хоче за допомогою Саміту миру посилити свою позицію на майбутніх переговорах із Москвою, а Москва хоче, навпаки, своїм наступом послабити позицію Києва та посилити свою позицію.
Генерал Скібіцький каже, що не бачить можливості України виграти війну тільки на полі бою. Навіть якби нам вдалося відкинути російські війська до кордонів 1991 року (що стає дедалі віддаленішою перспективою), це не поклало б край війні. За його словами, такі війни можуть закінчитись лише договорами. Прямо зараз обидві сторони борються за "найвигіднішу позицію" перед потенційними переговорами. Але змістовні переговори можуть розпочатися не раніше другої половини 2025 року, вважає він, очікуючи, що на той час Росія зіткнеться з серйозними "зустрічними вітрами".
Подібну оцінку дає Джек Уотлінг із Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (Лондон). "Кремль зацікавлений у переговорах, заснованих на поточній динаміці війни, — пояснює Уотлінг у статті, опублікованій 2 травня в Foreign Affairs. — І вимога Росії залишиться такою, якою вона була завжди: капітуляція у всьому, крім назви. Щоб Москва могла по-справжньому вести переговори, вона має зіткнутися із ситуацією, в якій подальше розширення конфлікту становитиме для неї неприйнятну загрозу. Тільки тоді Україна зможе досягти значних поступок".
З огляду на поточні темпи втрат Уотлінг припускає, що російські запаси бронетехніки, ймовірно, будуть вичерпані до другої половини 2025 року. Це означає, що російські збройні сили повністю залежатимуть від новоствореної техніки, а не від відремонтованої техніки з існуючих запасів, що серйозно обмежить їхні можливості поповнити системи озброєння, втрачені в бою. У той же час, починаючи з кінця 2024 року, європейське виробництво озброєнь почне неухильно зростати, оскільки інвестиції, зроблені торік і в перші місяці цього року, почнуть приносити свої плоди. "Таким чином, до 2025 року проблеми постачання мають стати менш гострими для України і гострішими для Росії — якщо Україна зможе протриматися доти", — прогнозує він.
Звісно, слово "переговори" — це не синонім ані "перемоги", ні "поразки". Переговори це ще один фронт війни: дипломатичний.
Напевно, в Україні є люди, які "втомилися від війни" і тому сподіваються, що в червні пройде саміт, за тиждень почнуться переговори, ще за тиждень Путін із Зеленським зустрінуться, наприклад у Пекіні, парафують якусь угоду — і все, кінець війні.
Але це малоймовірно. Швидше за все, навіть якщо контакти між Києвом та Москвою відновляться, ніхто не поспішатиме щось підписувати. Поганий сценарій може статися, якщо ми потрапимо у безвихідь за результатами американських виборів у листопаді. Якщо ж цього сценарію вдасться уникнути, то реалістичніший термін якихось домовленостей — друга половина наступного року.
