Уряд Шмигаля побив рекорд: після відставок Кубракова та Сольського в ньому вакантні вже шість міністерських посадЙмовірно, якісь вакансії будуть заповнені за два тижні, коли Верховна Рада знову збереться позасідати кілька днів. Але для цього необхідно, щоб Володимир Зеленський мав готових фаворитів на ці посади. Якщо ні, то добір міністра може тривати місяцями.
Як розмножуються вакансії
Найстаріша дірка у Кабміні — на місці міністра культури та інформаційної політики. Олександра Ткаченка було звільнено понад дев'ять місяців тому — 27 липня минулого року. І досі на Банковій не знайшли нового фаворита на заміну. Весь цей час обов'язки міністра виконує перший заступник Ростислав Карандєєв. Але він, звісно, може лише мріяти про ту впливовість, якою користувався Ткаченко. Бюджет цього міністерства у 2023 році становив 9,19 млрд грн, на 2024 рік заплановано 10,75 млрд грн.
Півроку виповнилося дірці на місці міністра молоді та спорту. Відставку Вадима Гутцайта парламент ухвалив 9 листопада. Обов'язки міністра виконує заступник Матвій Бідний. Бюджет міністерства у 2023 році — 3,74 млрд грн, на 2024 рік — 7,51 млрд грн.
Понад три місяці маємо дірку на місці міністра у справах ветеранів. В умовах повномасштабної війни це не просто погано, а дуже погано. Відставку Юлії Лапутіної парламент ухвалив 7 лютого. Обов'язки міністра виконує перший заступник Олександр Порхун. Він майор ЗСУ у відставці, у березні 2015 року удостоєний звання Герой України. Працює першим заступником міністра понад чотири роки — з березня 2020 року. Здавалося б, навіщо когось шукати, якщо є готовий міністр: глибоко розуміє проблеми ветеранів (зокрема з власного досвіду) і зсередини знає своє міністерство. Але Банкова все ще шукає фаворита. Бюджет міністерства у 2023 році — 6,84 млрд грн, на 2024 рік — 13,55 млрд грн.
9 травня до цих трьох вакансій додалися ще три. Верховна Рада звільнила віце-прем'єра — міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Олександра Кубракова. Його міністерство буде поділено на два. Тобто внаслідок звільнення Кубракова з'явилися дві вакансії: міністра розвитку громад та територій та міністра інфраструктури. Бюджет міністерства Кубракова (разом із Держагентством відновлення та розвитку інфраструктури) у 2023 році — 124,91 млрд грн, на 2024 рік — 39,11 млрд грн (у 3,2 рази менше, ніж торік).
Також парламент ухвалив відставку міністра аграрної політики та продовольства Миколи Сольського. Мотив відставки зрозумілий: 23 квітня НАБУ оголосило Сольському підозру щодо історії 2017-2021 років (другу половину цього періоду він був нардепом від партії "Слуга народу", очолював парламентський комітет з питань аграрної та земельної політики). 25 квітня Сольський подав у відставку. Впродовж двох тижнів можна було знайти заміну. Але й тут усе впирається у головну проблему: на Банковій шукають не просто міністрів, а фаворитів. Бюджет міністерства у 2023 році — 4,49 млрд грн, на 2024 рік — 4,94 млрд грн.
Два мотиви реорганізації міністерств
Одночасно з добором кадрів для заповнення вакансій обговорюються зміни кількості та назв міністерств. І це одна з причин, чому пошук нових міністрів може затягуватись на багато місяців.
Звісно, тут хотілося б припустити, що ці зміни спричинені об'єктивними причинами. Тобто, що на Банковій прагнуть оптимізувати структуру виконавчої влади, щоб вона була більш адекватною наявним викликам і завданням. Однак у такому разі логіка подій була б геть іншою: спочатку Денис Шмигаль запропонував би нардепам план реорганізації міністерств, а потім уже під цей план готувалися кадрові рішення.
Офіс президента на чолі з Андрієм Єрмаком дотримується протилежної логіки: він спочатку шукає фаворитів, а згодом уже під них реорганізує міністерства. До речі, це те, від чого був вільний перший уряд "слуг народу" на чолі з Олексієм Гончаруком.
Нагадаємо, що в уряді Гончарука кількість міністерств було скорочено з 19 до 15 (п'ять міністерств було ліквідовано та створено нове міністерство цифрової трансформації). Однак в уряді Шмигаля (створеному невдовзі після того, як Єрмак очолив ОП) було відновлено всі ліквідовані міністерства, крім одного. Не пощастило лише міністерству культури: воно залишилося приєднаним до міністерства інформаційної політики, яке очолив Ткаченко.
Можна згадати, під кого відновлювалися ліквідовані міністерства. Наприклад, візьмемо міністерство молоді та спорту, яке в уряді Гончарука теж було приєднане до міністерства інформполітики. В уряді Шмигаля його було відновлено під Гутцайта, який, як і Єрмак, у 2006-2012 роках був помічником нардепа від Партії регіонів Ельбруса Тедеєва.
Після початку великої війни Гутцайт створив собі "запасний аеродром": у листопаді 2022 року він організував своє обрання президентом Національного олімпійського комітету. Через рік спокійно пішов із поста міністра — і зараз міністерство молоді та спорту вважається першим кандидатом на ліквідацію. Тому що нового фаворита, здатного його очолити, Банкова не має.
Втім, уряд Шмигаля займався не тільки роз'єднанням міністерств, а й об'єднанням. Теж — під конкретного фаворита. Таким фаворитом був Кубраков: 1 грудня 2022 року до його міністерства інфраструктури було приєднано міністерство розвитку громад і територій, а сам він отримав ще й статус віце-прем'єра.
4 березня Шмигаль святкував четверту річницю свого прем'єрства. З цього приводу він провів прес-конференцію, де анонсував нові плани реорганізації. "Хочемо скоротити кількість міністерств, — заявив він. — Кількість міністрів має бути 15 — максимум 16 і відповідно кількість міністерств 15-16. Не більше. Це оптимальна кількість, щоб бути більш скоординованими та швидкими".
Тобто через чотири роки прем'єрства (і два роки великої війни) прем'єр раптом дійшов висновку, що треба повертатися до кількості міністерств, яка була в минулому уряді. Після заяви прем'єра пройшло вже понад два місяці, але скорочення міністерств досі не проведено.
А 8 травня той же Шмигаль розповів на засіданні фракції "слуг народу" про плани збільшити кількість міністерств на одне шляхом роз'єднання міністерств, які були об'єднані під Кубракова. "Прем'єр пообіцяв депутатам реорганізувати міністерство у два окремі відомства до кінця тижня і навіть призначити виконувачів обов'язків міністрів", — розповідає "Українська правда".
Тобто Кубраков був фаворитом — під нього міністерства об'єднувалися, перестав бути фаворитом — можна роз'єднувати назад. За даними "УП", рішення звільнити Кубракова було ухвалено на Банковій, а озвучив його на засіданні фракції депутат Віталій Безгін.
Він же на засіданні парламенту 9 травня виступив з поясненням політики партії (тобто Банкової): "Трохи більше року тому ми припустилися помилки, коли ліквідували Міністерство регіонального розвитку. Усі країни, які вступають до Європейського Союзу та отримують статус кандидата, створювали Міністерство регіонального розвитку. Ми пішли зворотним шляхом і фактично розвалили регіональну політику в Україні".
Якби Банкова і "слуги народу" справді хотіли виправити помилки, вони б почали з визнання головної помилки: будь-яка реорганізація (хоч об'єднання міністерств, хоч роз'єднання) завідомо помилкова, якщо вона проводиться не під завдання та виклики, а під якогось нового фаворита.
До речі, ще одна подібна реорганізація можлива через відставку Сольського. Кажуть, аграрне міністерство тепер можуть приєднати назад до міністерства економіки, щоб посилити Юлію Свириденко. Вона, як відомо, не лише міністр економіки, а й перший віце-прем'єр, а раніше майже рік пропрацювала заступником Єрмака. Тобто вона, звісно, входить до числа нинішніх фаворитів Банкової.
За що Кубраков впав у немилість
Якщо вже пішла розмова про фаворитів, то не можна оминути питання, яка чорна кішка пробігла між Зеленським і Кубраковим. За версією "УП", почалося все ще в серпні минулого року, коли Кубраков хотів зайняти крісло міністра оборони (яке готувався звільнити Олексій Рєзніков) і зберегти контроль над міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури.
"Президенту дуже не сподобалося, що йому ставлять фактично ультиматуми", — процитувала "УП" у жовтні "одного із впливових членів команди Єрмака". Саме після цього бюджет міністерства Кубракова на 2024 рік був урізаний більш ніж утричі порівняно з 2023 роком.
Наразі, розповідає "УП", Кубракова планують призначити міністром інфраструктури. Принаймні такий варіант обговорювали на засіданні фракції "слуг народу" 8 травня.
"Чи вистачить у депутатів голосів для призначення Кубракова міністром інфраструктури, наразі невідомо. Адже більшість парламентарів, як вони самі зізнаються в розмовах з УП, незадоволені тим, що колишній віцепрем'єр співпрацював із НАБУ. Наприклад, у листопаді 2023-го чиновник дозволив Національному антикорупційному бюро задокументувати, як депутат Сергій Лабазюк намагається передати йому та голові Агентства відновлення Мустафі Найєму хабар. Політики такого жесту не оцінили", — пише видання.
Але це лише частина історії, причому не найжорсткіша. Іншу частину розповіли два відомі блогери: керівник проекту "Наші гроші" Юрій Ніколов та анонімний автор ТГ-каналу "Джокер" (за даними деяких медіа, це Роман Кравець, який перебуває в парламентському списку партії "Слуга народу" під №153 і може стати нардепом, якщо хтось із "слуг"-списочників складе мандат).
Ніколов та "Джокер" вкрай негативно ставляться один до одного. Але про Кубракова вони розповідають фактично одне й те саме (хоч і з різною інтонацією).
Ніколов пише на censor.net: "Під час війни Кубраков налагодив стосунки з американцями, які й інвестують більше всіх в українську демократію. По анонімним тєлєгам та інформпомийкам якраз про це і прокотили нещодавно хвилю заказух, що він продався американцям. Що цілком вкладається в настрої Зеленського. Також Кубраков здав НАБУ кілька будівельних корупціонерів та "слуг народу".
Зі свого боку, "Джокер" за межею фолу коментує роботу Кубракова і додає, що на посаду міністра він не повернеться: "Нового призначення Кубракова не буде. Хоча в НАБУ можуть прийняти на роботу офіційно".
Нардеп Ярослав Железняк (фракція партії "Голос") має таку ж інформацію: "Так, це було остаточне звільнення Кубракова. Перепризначення не буде".
Схоже, чорна кішка між Зеленським та Кубраковим пробігла дуже велика. "УП" згадала історію з Лабазюком, але Лабазюк — не "слуга народу". Він мажоритарник із Хмельниччини, член групи "За майбутнє". Проте були й інші історії. 21 листопада САП та НАБУ повідомили про підозру "слузі народу" Андрію Одарченку, який, за даними слідства, намагався підкупити Мустафу Найєма. Того ж дня САП та НАБУ повідомили про підозру забудовнику, який, за даними слідства, намагався підкупити Кубракова. "НАБУ і САП спільно з міністром розвитку викрили власника приватного товариства на пропозиції неправомірної вигоди у вигляді нерухомості в зведених ним новобудовах загальною площею понад 5 200 кв. м орієнтовною вартістю понад 170 млн грн", — йшлося у повідомленні.
Напевно, якщо Кубраков щільно спілкувався з НАБУ, то міг би розповісти й інші історії. Питання в тому, хто і навіщо цим скористається.
Поки що можна стежити за новинами про кандидатури на шість вакансій. Неважливо, чи це нові обличчя будуть, чи старі. Головне, що серед них не буде тих, хто не зумів справити гарного враження на Зеленського.
