Іран та Ізраїль перебувають на грані ймовірного початку широкомасштабної війни. Схоже, що її початок може стати тільки питанням часу. Попри те, що цього разу відповідь ізраїльтян може бути дуже жорсткою, аятолла Хаменеї вичікує, коли краще нанести удар по Ізраїльській державі. На це вказує незапланована раніше поїздка секретаря Ради безпеки Російської Федерації Сергія Шойгу до Тегерана. Тому не можна виключати, що Путін підштовхує Іран до прямої конфронтації з Ізраїлем.
Інформація, що іранці планують свій удар по Ізраїлю 13 серпня – в день Тіш’а бе-ав, Національний день жалоби єврейського народу, підтверджується з кількох поважних джерел. Хоча інші джерела запевняють, що Сполученим Штатам вдалося відмовити Тегеран від атаки на Ізраїль. Єрусалим попередив Іран, що початок широкомасштабної конфронтації з Ізраїлем завершиться для нього цілеспрямованими ударами по центрах зосередження влади режиму мулл і Корпусу вартових ісламської революції, а також знищенням ядерних об’єктів та аеропортів. Що у підсумку може привести Іран до краю прірви.
Поки що неясно, чи наважиться Іран ударити по Ізраїлю саме в день Тіш’а бе-ав. Арабські дипломати намагалися переконати Тегеран відповісти якомога поміркованіше за ліквідацію політичного лідера ХАМАС Ісмаїла Ханії. Однак іранське керівництво повідомило емісарам, що йому байдуже, чи спровокує запланований удар по ізраїльтянах війну на Близькому Сході.
У разі нападу з боку Ірану, Ізраїль може розраховувати на підтримку Сполучених Штатів та інших союзників, коли справа дійде до перехоплення крилатих ракет і безпілотників за допомогою сучасних систем захисту. Як це вже сталося в ніч з 13 на 14 квітня 2024 року, коли Тегеран здійснив масовану ракетну та дронову атаку на Ізраїль. Варто звернути увагу, що міністр оборони США Ллойд Остін у телефонній розмові запевнив свого ізраїльського колегу Йоава Галанта у “залізній підтримці” в самообороні.
Москва отримала багато військової допомоги від Тегерана, включно з сумнозвісними “шахедами”, що наробили багато лиха в Україні. Проте військовий виробничий потенціал Ірану обмежений і не готовий до війни на виснаження з Ізраїлем. Адже цілком зрозуміло: якщо справа дійде до переходу економіки на військові рейки, Ізраїль зможе здійснити такий перехід швидше та ефективніше за Іран.
Іран і Російська Федерація не тільки підтримували палестинських терористів, а й готували їх на своїх таємних базах та розробляли для них стратегію й тактику боротьби з Ізраїлем. Ця тактика включала захоплення заручників, літаків, кидання каменів та застосування саморобної зброї, використання саморобних вибухових пристроїв в транспорті, напади з ножами на цивільних ізраїльтян, стрілянину в громадських місцях, напади на транспортні засоби, мінування автомобілів, використання бомбістів-смертників.
Для Тегерана важливо, щоб протистояння палестинських арабів та ізраїльтян не вщухало. Бо тоді Іран і Ізраїль продовжуватимуть свою “тіньову війну”. А поки цей конфлікт триватиме, його конфронтаційна логіка неминуче підштовхуватиме сторони протистояння до ескалації.
Очевидно, що Ізраїль не міг не відповісти на потужний терористичний напад ХАМАСу 7 жовтня 2023 року, який за своїм значенням цілком можна порівняти з нападом ісламських терористів на Америку 11 вересня 2001 року. Питання було у тому, як саме відповісти. Тепер ліквідація політичного лідера ХАМАСу Ісмаіла Ханії стала вирішальним фактором загострення непримиренного протистояння між Іраном і Ізраїлем.
І тут велику роль грають політичні амбіції прем’єрміністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу, який намагається врятувати свою політичну кар’єру і не тільки. Як політик, Нетаньягу не є популярним в Ізраїлі. Тому його основне джерело політичної легітимності – гарантування безпеки своєї держави. А ці обіцянки дуже постраждали від терористичної різанини, яку ХАМАС влаштував в Ізраїлі 7 жовтня 2023 року.
Проте так само й ісламістський режим аятолли Хаменеї – не є популярним серед пересічних іранців. Тому нагнітання протистояння з Ізраїлем дозволяє частково мобілізувати на свій бік ту частину іранського суспільства, яка не підтримує режим ісламістів, але під час відкритого зіткнення з ізраїльтянами буде змушена підтримати владу.
Після ліквідації палестинського терориста Ісмаїла Ханії на іранській території, Тегеран отримав привід показати всьому мусульманському світу, що Іран готовий відповідати на будь-які виклики. Вважаючи, що цим йому вдасться відбити бажання у ізраїльтян завдавати ударів по бойовикам-ісламістам, що перебувають під “дахом” Ісламської Республіки Іран в Секторі Гази, Сирії або Лівані.
“Тіньова війна” між Іраном і Ізраїлем в серпні 2024 року може відійти від неписаних правил її ведення, якщо Тегеран перейде межу відплати за смерть Ханії. І це дуже важливо. Не виключено, що прямо зараз Сполучені Штати ведуть таємні переговори з іранською стороною щодо спроби масованого ракетного удару по Ізраїлю, але, як і минулого разу, ізраїльтяни наперед мусять знати про час його здійснення.
Коли ж Тегеран відмовиться від такої пропозиції, то американці знімають з себе відповідальність за можливість стримати сучасний близькосхідний конфлікт, і вина за його розпалювання лягає на плечі режиму іранських мулл. Такий розвиток подій цілком можливий, але він може бути перебитий бажанням Путіна спровокувати потужний регіональний конфлікт на Близькому Сході і цим відвернути увагу від терористичної війни Російської Федерації в Україні.
Якщо в Тегерані вирішать поставити свою відповідь на паузу, то рішення може бути зовсім іншим. Загалом, емоційні рішення не сприяють виваженій стратегії. Це особливо важливо, коли прораховувати геополітичні, військові та дипломатичні ставки для Ірану, Ізраїлю та близькосхідного регіону в цілому, якщо регіональна війна таки вибухне.
Можна сказати, що після різанини, яку вчинив ХАМАС 7 жовтня, відповіді на неї ізраїльтянами, ракетного та дронового удару по Ізраїлю, ліквідації Ісмаїла Ханії, Тегеран опинився перед складним вибором. Якщо режим іранських мулл вирішить продемонструвати свою військову силу в конфлікті з ізраїльтянами, це може виявитися для нього останньою подібною демонстрацією. Якщо в Тегерані проявлять виваженість і стримають свої геополітичні амбіції, то з’явиться шанс уникнути широкомасштабного військового конфлікту на Близькому Сході.
Хоча існує й інша причина, за якою аятолла Хаменеї може призупинити свою відповідь Ізраїлю. Йдеться про завершення ядерної програми Ірану виготовленням ядерної зброї. Не можна виключати, що на подяку за вагому підтримку війни Росії в Україні, Москва повністю передасть Ірану ядерні технології. Раніше вона від цього частково утримувалася.
Тим часом реальність може виявитися більш складною. Тліючий конфлікт з Тегераном не може стати вагомою причиною військових дій Ізраїлю проти Ірану. Але на обрії чітко проглядається іранська ядерна програма. Тим більше, що після краху ядерної угоди з Тегераном, Іран дуже наблизився, якщо вже не створив, свої перші ядерні бомби.
У такому разі, Ірану ще потрібен буде місяць, чи навіть два, щоб отримати на руки “ядерні козирі”. І цього не можуть не розуміти в Єрусалимі. Там робитимуть висновки, що може бути більш оптимальним: зіштовхнутися з ядерним Іраном згодом – чи сьогодні увійти в протистояння з Іраном, який наразі ядерної зброї не має.
Можна розглянути декілька можливих сценаріїв подальшого розвитку подій на Близькому Сході. Якщо ядерна зброя, хоча ще в невеликій кількості, в Ірану дійсно є, то Тегеран вже готовий різко збільшити підтримку своїх проксі-терористичних клієнтів у близькосхідному регіоні. Але не виключено, що він може використати ядерну зброю і для нападу на Ізраїль.
А якщо допустити, що незадекларований ядерний потенціал ізраїльтян виявився недостатнім, щоб стримувати іранські звичайні удари, то чому в Єрусалимі мусять вірити, що зможуть успішно стримувати Іран, якщо він матиме ядерну зброю? А це робить превентивні дії Ізраїлю проти іранської ядерної програми ще ймовірнішими, незважаючи на досить великі військові виклики.
Росія, Іран, чи ХАМАС воліли б жити в час, коли не було високих технологій. Звісно, що російські пропагандисти здатні легко виготовити агітаційні фільми, де неодмінно перемагають Іран, ХАМАС і виграє Російська Федерація. Та в реальному житті Росія не зможе виграти в України, ХАМАС не може виграти в Ізраїлю, а Іран не може виграти війну проти Ізраїлю.
Тегеран вміло блефує, але його відповідь залежить ще від одного вагомого фактору. Попри іранську різку антиізраїльську риторику, жодна арабська країна не захоче зіткнутися зі Сполученими Штатами в прямому конфлікті. Іран міг би змінити гру, якби знав, що ніхто не приєднається до коаліції для захисту Ізраїлю. А коли це не так, то там ще двічі мусять подумати, чи варто конвертувати свої загрози в напад, який здатен закінчитися для Ірану повним розгромом.
Ізраїль, єдина демократична держава на Близькому Сході, готується дати відсіч іранській ісламістській військовій диктатурі. І незважаючи на те, що більшість країн-членів Організації ісламського співробітництва виступають на боці Ірану, в разі нападу на Ізраїль релігія не зможе врятувати режим мулл. І поки характер керування Іраном не зміниться на нетерористичний, доти протистояння з ізраїльтянами буде продовжуватися. Та хоча релігійна тиранія аятолли Хаменії дістала вже більшість населення Ірану, змінити владу ісламських фундаменталістів мирним шляхом неможливо. Тому потрібні інші рішення.
Зараз в Ірані роблять вигляд, що вони готові піти ва-банк. Хоча місця ядерних розробок Ірану, нафтові об’єкти та військова інфраструктура вже давно нанесені на мапи. А будь-яка невдача може відкинути Іран мінімум на 50 років назад, що призведе до економічного колапсу та страждань цивільного населення. Хочеться сподіватися, що в іранському керівництві ще хтось залишається розсудливим.
