Поліція Вроцлава розслідує напад на 23-річного громадянина України, який у вересні 2025 року став жертвою групи підлітків, що заманили його в пастку через фальшивий профіль у соціальних мережах, а потім жорстоко побила і принизила його. Слідство встановило, що зловмисники створили фейковий акаунт, видаючи себе за 16-річну дівчину, яка пропонувала сексуальні контакти, і домовилися про зустріч із чоловіком. На місці зустрічі підлітки напали на українця, побили його, поголили голову та намалювали на обличчі нацистські символи, записавши інцидент на відео для додаткового приниження. Таке повідомлення 1 жовтня опублікували інформагенції. Того ж дня з’явилося інше повідомлення – про те, що у Львові СБУ запобігла одразу двом терактам, жертвами яких мали стати військовики. Агентура російських спецслужб створила фейкові жіночі акаунти в популярній соцмережі, від імені яких познайомилися з потенційними цілями терактів. Двоє воїнів Сил оборони нарізно отримали запрошення зустрітися на локаціях, де були закладені вибухові пристрої. Кіберфахівці СБУ завчасно викрили ворожий задум й убезпечили українських захисників.
Цікаво, правда? Стилістика та сама, хіба що польські підлітки не заклали вибухівку, проте у повній відповідності з рашистськими наративами затаврували українця як нациста. Не знаю, чи події у Львові та Вроцлаві пов’язані між собою, але хіба не діяли ті підлітки як такий собі путінюгенд «Надвіслянського краю», як іменували польські землі в Російській імперії?
Що ж, на війні, як на війні. Проте маємо ще одну дуже цікаву, якщо не сказати більше, новину. 29 вересня президент Польщі Кароль Навроцький передав до Сейму законопроєкт про кримінальну відповідальність за «пропаганду ідеології бандеризму» та заперечення Волинської трагедії. Законопроєкт передбачає внесення змін до законів про Інститут національної пам’яті – Комісію з розслідування злочинів проти польського народу, а також до Кримінального кодексу. Метою змін є протидія поширенню на території третьої Речі Посполитої «неправдивих тверджень щодо злочинів», скоєних членами Організації Українських Націоналістів (ОУН) та Української Повстанської Армії (УПА). Це також стосується «інших українських формувань», які «співпрацювали з третім німецьким райхом». «Для Польщі бандеризм має особливий і болісний вимір. Він був безпосередньо спрямований проти поляків, що проживали на „східних кресах“, яких вважали перешкодою для реалізації націоналістичного бачення України», - наголошено в обґрунтуванні законопроєкту. Зміни до Кримінального кодексу включають доповнення статті, яка передбачає покарання до трьох років позбавлення волі за пропаганду тоталітаризму та підбурювання до ненависті.
А тепер варто зупинитися і почухати в потилиці. Передусім спитаймо: «ідеологія бандеризму», що це таке? Звернімося до документів, спершу до постанови Другого Великого Збору Організації Українських Націоналістів (ВЗУНу, квітень 1941 року). Наведу тільки деякі фрагменти з програмних положень революційної ОУН (вона ж у просторіччі – ОУН-Б): «рівність усіх українців у правах і обов’язках супроти нації й держави… власником усієї землі й вод, підземних і надземних багатств, промислу й шляхів комунікації – є сам Український Народ і його держава… українська земля українським селянам, фабрики й заводи українським робітникам, український хліб – українському народові, вільна ініціятива вільних людей… забезпечення законом найменшої платні за працю, вистарчальної на повне удержання робітника та його рідні; забезпечення здорових умовин праці в копальнях, фабриках, верстатах та всіх місцях праці; забезпечення платних відпусток і заспокоєння всіх потреб здоров’я й культури… загальне й повне забезпечення на старість та в випадках каліцтва й нездібности до праці всіх громадян є основою багатства народу й у першу чергу здібности й праця всіх членів національної спільноти… [вимога] загальної, обов’язкової, безплатної лікарської опіки й використання всіх здобутків лікарських наук та лікувальних заведень для цілого народу» - і так далі.
Невже ж, якщо ви пропагуватимете ці засадничі цілі «бандеризму», вас мають ув’язнити на термін до трьох років? Чи за інше – за програмове твердження, що «тільки вповні Суверенна Українська Держава може забезпечити українському народові свобідне життя й повний всесторонній розвиток усіх його сил»? Чи за інше – «ОУН бореться за свободу всіх народів, поневолених Москвою та їхнє право на своє власне державне життя»? Так, разом із тим програмові цілі ОУН-Б у 1941 році містять немало таких тверджень, які дозволяють кваліфікувати їх як авторитарні. Але ж – світова війна, навіть у Великій Британії планова економіка і жорстка влада…
А у серпні 1943 року третій ВЗУН затвердив нові «Програмові постанови». Починалися вони так: «Організація Українських Націоналістів бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній самостійній державі. Знищення національного поневолення та експлуатації нації, система вільних народів у власних самостійних державах – це єдиний лад, який дасть справедливу розв’язку національного і соціального питання в цілому світі. ОУН бореться проти імперіялістів і імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політично та визискує економічно інші народи. Тому ОУН бореться проти СРСР і проти німецької "Нової Європи"… Тому ми проти російського-комуно-большевизму і проти німецького націонал-соціалізму». То невже ж заклик до боротьби з російським імперіалізмом стане у Польщі кримінальним злочином? А як бути з іншими положеннями? «За повну рівність жінки з чоловіком в усіх громадських правах і обов’язках, за вільний доступ жінки до всіх шкіл, до всіх професій, за першочергове право жінки на фізично легшу працю, щоб жінка не шукала заробітку на праці в шахтах, рудниках та інших тяжких промислах і в наслідок цього не руйнувала свого здоров’я. За державну охорону материнства» - це теж кримінал?
Та годі. Зауважу лише, що значна частина положень цих «Програмових постанов» ОУН-Б змістовно і навіть текстуально збігається з Конституціями як Польщі, так й України…
А тепер щодо колаборації українських націоналістів із Третім Райхом. Так, вона була. Проте дуже недовго. Це засвідчують факти. Наведу лише один короткий документ:
«Айнзацкоманда с/5/ц/5/ О.И., 25 листопада 1941
Поліції безпеки і СД
- Kdo-Tgb № 124321/41
Зовнішнім постам: Київ, Дніпропетровськ, Миколаїв, Рівне, Житомир, Вінниця
Стосується: ОУН (Рух Бандери)
Незаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання у Райхскомісаріаті (Україна) з метою створити незалежну Україну. Всі функціонери (активісти) руху Бандери повинні бути негайно арештовані й після ґрунтовного допиту таємно страчені як грабіжники.
Протоколи допитів належить переслати в айнзацкоманду ц/5.
Цей лист має бути знищений командофюрером негайно після прочитання.
Підпис (нечіткий)
СС-оберштурмбанфюрер».
А сам Бандера 5 липня 1941 року був заарештований нацистами за відмову відкликати Акт проголошення відновлення незалежності Української держави; спершу його тримали у берлінській в’язниці, потім – у «генеральському» відділенні концтабору Заксенгаузен (до речі, разом із першим головним комендантом Армії Крайової генералом Стефаном Ровецьким) до останніх місяців 1944-го. Тож у яких конкретно актах терору проти поляків під час війни міг завинити особисто Бандера?
І ще стосовно колаборації з нацистами. 23 лютого 1938 року, коли на обрії вже постав аншлюс Австрії, Юзеф Бек. міністр закордонних справ Речі Посполитої, на переговорах із «наці №2» Герингом заявив про готовість рахуватися з «німецькими інтересами» в Австрії та підкреслив зацікавленість Польщі у «чеській проблемі». А коли у вересні того ж року на повну силу буяла Судетська криза, польський посол у Берліні Липський передав Гітлеру думку свого уряду, що Чехословаччина, мовляв, є штучним утворенням. 22 вересня Річ Посполита висунула Чехословаччині ультиматум з вимогою передати Польщі Тешинську область, де мешкали етнічні чехи та поляки. 29 вересня німецькі і польські військовики домовилися про лінію розмежування в разі початку воєнних дій із Чехословаччиною, а наступного дня, після оприлюднення сумнозвісної Мюнхенської угоди, Варшава висунула Празі новий ультиматум – про негайну передачу їй усієї Тешинської області. 1 жовтня Чехословаччина поступилася і передала Речі Посполитій область, де жили 80 тисяч поляків і 120 тисяч чехів. Це дало підстави Вінстону Черчиллю стверджувати, що Польща «з жадібністю гієни взяла участь у пограбуванні і знищенні чехословацької держави».
Нарешті, ще один сюжет, безпосередньо пов’язаний із «бандеризмом». Наприкінці 1940-х – на початку 1950-х років українці-в’язні з УПА й ОУН стали головною силою Опору у таборах ҐУЛАҐу. Це змушений був визнати навіть не особливо прихильний до України Солженицин, пишучи, як радикально змінилося табірне життя, коли за колючий дріт потрапили «выдержанные широкоплечие хлопцы». Мовляв, міцні хлопці приїхали з лісової стежини, роззирнулися, подивилися на сваволю, що панує навколо, на панування «соціально близьких» владі кримінальників і взялися за ножі – наводити порядок. А потім почалася низка повстань у концтаборах. «У нас бацилла мятежа привезена была бандеровцами"» - писав Солженицин. Наслідком стала швидка ліквідація сталінського ҐУЛАҐу, а це, крім звільнення сотень і сотень тисяч ув’язнених (в тому числі й етнічних поляків), привело до істотної трансформації соціально-економічного життя СССР (ув’язнені були потужним рушієм реалізації господарчих проєктів).
Мабуть, досить. Свідомо чи ні, але оцінка УПА і Волинської трагедії президентом Польщі збігається з позицією російської маріонетки Віктора Януковича та путінського кума Віктора Медведчука. А те, що в офіційному документі західну частину України досі (і не вперше!) називають «східними кресами», як то було у часи другої Речі Посполитої, коли Волинь і Галичина стали об’єктами окупації та колонізації, наводить на певні думки. Адже ці регіони не являли собою польських земель, що засвідчив у 1920 році такий «бандерівець», як британський міністр закордонних справ лорд Керзон, чітко окресливши від імені Антанти східну межу цих земель (приблизно по «лінії Керзона» не випадково наразі проходить українсько-польський кордон). І нарешті: 2 вересня «Газета виборча» повідомила, що затримано ймовірного агента-терориста спецслужб РФ із дронами, SIM-картками та бляшанками з-під кукурудзи, начиненими вибухівкою. Проте, схоже, для значної частини польського політикуму вороги – то передусім минулі й сучасні українські борці за свою країну з «націоналістичним баченням» її. Що ж, Вінстон Черчилль писав: «Завжди існували дві Польщі: одна з них боролася за правду, а інша – змагалася за першість у підлоті». На жаль, він мав рацію.
