Коли демографія стає фронтом
Після початку повномасштабного вторгнення стало очевидно: Росія воює не лише за територію. Вона воює проти самої можливості українського майбутнього.
Мета Кремля — не тимчасова окупація, а демографічне виснаження: зробити так, щоб українців просто стало менше — фізично, морально, культурно.
Доктрина “Русского мира”, яку втілюють Сурков, Кірієнко й Патрушев, відкрито формулює мету — розчинити Україну як націю, позбавивши її поколінь, що продовжують себе.
Звідси — три напрями дії: війна, депортації дітей, підрив довіри до власної держави через відчуття безнадії.
За даними Національного інформаційного бюро України, понад 20 000 дітей були незаконно вивезені до РФ; звіти ООН і UNICEF документують цілеспрямовані удари по лікарнях, пологових відділеннях і цивільній медичній інфраструктурі. Це не випадкові злочини — це політика скорочення населення супротивника.
Саме тому демографія в сучасній війні — не статистика, а поле бою. І в цьому полі бою ми маємо як зброю, так і вразливість.
Український закон, що грає на чужому полі
На тлі цієї реальності у серпні 2025 року Кабінет Міністрів подає до Верховної Ради законопроєкт №13683 «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій».
Офіційно — це спроба «впорядкувати сферу», «захистити генофонд».
Фактично ж документ створює обмеження, які зменшують кількість народжень і руйнують систему, що десятиліттями допомагала українцям ставати батьками.
Що пропонує закон:
Три місяці зберігання ембріонів, далі — утилізація. Для військових родин це означає втрату майбутньої дитини.
Обмеження кількості ембріонів до двох-трьох, що знижує шанси на успіх і збільшує витрати.
Фактична заборона генетичного тестування (PGT) — підвищення ризику спадкових патологій.
Заборона для самотніх жінок користуватись ДРТ — удар по вдовах і тих, хто пережив війну сам.
Розмита теза про “неприпустимість комерціалізації”, що може ліквідувати приватні клініки, які забезпечують понад 80 % процедур.
Це не «регулювання» — це відкат назад, до морального диктату й заборон, які давно зняли навіть консервативні європейські країни.
Як збігаються траєкторії
Коли порівняти дії Кремля та можливі наслідки українського законопроєкту, стає очевидно: напрям один — скорочення життєвого потенціалу нації.
Менше дітей.
Війна вже знизила народжуваність до історичного мінімуму. Якщо 13683 набуде чинності, втрати можуть сягнути ще 5–6 % щороку — мінус десятки тисяч дітей.
Менше фахівців.
Згортання приватних клінік і відтік репродуктологів за кордон призведуть до втрати цілої наукової школи.
Менше довіри.
Військові родини, самотні жінки, пацієнти після онкології побачать: держава не стоїть на їхньому боці. Зневіра й деморалізація — саме те, що потрібно ворогу.
Менше підтримки світу.
Україна, яка забороняє сучасну медицину й дискримінує жінок, ризикує втратити репутацію європейської держави, що поділяє цінності прав людини.
Це класична формула гібридної війни: не нав’язати ворогові окупацію, а змусити його самознищуватись під виглядом “реформ”.
У геополітиці не важить, хто мав добрі наміри. Має значення — результат.
Законопроєкт №13683, навіть без злого умислу, продукує антидержавний і антидемографічний ефект.
Демографічна політика — це фундамент державності. Якщо держава знищує власні механізми відтворення, вона підриває оборону зсередини.
Це — не технічна помилка, а національна вразливість, яку треба усвідомити.
Попередження зсередини
Професійна спільнота вже б’є на сполох.
Українська асоціація репродуктивної медицини (УАРМ) заявила, що ухвалення закону призведе до катастрофічних наслідків для пацієнтів і міжнародного іміджу країни.
Професори Олександр Юзько та Валерій Зукін наголошують: “Це повернення до початку 2000-х”.
Депутатки Марія Іонова і Яна Зінкевич називають ініціативу “загрозою національній безпеці”.
Телеведуча Дана Ярова, яка завдяки ЕКЗ народила дітей, каже просто: “Це інструкція, як загнати Україну в демографічну яму. Українські діти цій владі не потрібні.”
Демографія — не цифри, а нерв держави
Демографія — це ядро майбутнього. Це школа, армія, економіка, культура, мова.
Для ворога демографія — стратегічна ціль, бо без людей не буде України.
Для нас вона має стати стратегічним ресурсом, який слід берегти не менше, ніж територіальну цілісність.
Звідси логічне запитання: чи може держава, яка воює за життя, ухвалювати закон, що скорочує саме життя?
Якщо так — це вже не війна за свободу, а капітуляція перед власною байдужістю.
Кремль давно зрозумів, що танки можуть зруйнувати міста, але демографічна порожнеча руйнує державу. І сьогодні ми стоїмо перед вибором: або перетворимо демографію на зброю відновлення, або дозволимо ворогу перемогти нас без єдиного пострілу.
Що треба зробити НЕГАЙНО
Зупинити просування законопроєкту №13683 і провести публічні слухання з участю УАРМ, Академії медичних наук, ветеранських родин і пацієнтських організацій.
Прийняти державну програму “Репродуктивна Україна”, яка фінансуватиме лікування безпліддя для військових, онкопацієнтів і жінок, що втратили партнерів.
Ввести нацбезпекову експертизу для всіх законів, які впливають на народжуваність чи медичну інфраструктуру.
Визнати демографію ключовим елементом відновлення. Це не медична деталь, це — стратегічний напрям виживання.
Майбутнє починається з народження
Коли ворог знищує дитинство, ми маємо створювати майбутнє.
Коли нам кидають бомби, ми маємо будувати пологові будинки.
Коли нас хочуть зробити меншими, ми маємо ставати сильнішими — народжуючи, виховуючи, відроджуючи.
Законопроєкт №13683 — не просто помилка. Це попередження, як швидко ми можемо втратити головне — право на життя і продовження себе.
Його треба відхилити, не лише як шкідливий документ, а як симптом небезпечного мислення, що підміняє турботу контролем, а реформу — руйнуванням.
Україна не виживе без фронту життя.
І якщо ми хочемо мати країну після війни, ми маємо почати з того, щоб дозволити їй народжувати.
P.S. Не перестаю дивуватися рівню законотворців, це або повна некомпетентність, або тупа злочинна підривна робота найважливіших галузей Україні, зрештою, що перше, що друге, екзистенційно небезпечно для країни в такий важливий час війни...
