Термінали, а часом навіть відділення «Нової пошти» стали одним із головних об’єктів рашистських ударів. Якщо не стратегічними, то вже точно оперативно-тактичними цілями. Щодня надходить інформація про враження чи повне знищення одного чи декількох таких об’єктів.
Агов, а ви звернули увагу, відколи випадкові враження переросли у системні? Відколи «Нова пошта» стала, образно кажучи, перманентним головним болем росіян? За моїми спостереженнями – у травні, коли на публіку вихлюпнулася історія з податком на посилки вартістю до 150 євро з-за кордону, який іще зветься «податком на AliExpress».
Ухвалення відповідного законопроєкту було однією з обов’язкових вимог Європейського Союзу та Міжнародного валютного фонду для надання Україні фінансової підтримки на $8,1 млрд за механізмом EFF. Писалося і про те, що надання нам сакраментальних €90 млрд від ЄС пов’язане з ним.
Як би там не було, але шило вилізло з мішка. Військовики різко виступили проти такого податку, бо наразі величезна кількість критично важливих речей для оборони заходить в Україну через AliExpress, Temu та інші міжнародні платформи. Це не лише комплектуючі для FPV, а й амуніція, пульти, FPV-окуляри, зарядні пристрої, кабелі, ліхтарі та десятки інших речей. Серед усіх замовлень з Китаю ці види товарів складають 10-20%. Суто у фінансовому вимірі комплектуючі дронів та спорядження подорожчають щонайменше на 20%. Очевидно, малі майстерні дронів, волонтери та частина військовиків просто перестануть «тягнути» ці витрати. Крім того, доставка стане значно тривалішою. А як відбуватиметься розмитнення по 200 000 посилок на день – на перевантаженій і без того митниці? Висновок: будуть значні затримки необхідного «для життя та бою», розквіт «сірих» схем і «чорної» контрабанди, учасниками чого стануть ті, хто захищає Україну.
В підсумку ухвалення законопроєкту відклали на осінь (очевидно, уряд вважає, що тоді війна вже закінчиться?), але рашисти отримали «прицільне наведення» на «Нову пошту», через яку переважно йдуть такі посилки. Тобто з необхідним «для життя та бою» так чи інакше виникли серйозні проблеми, неминучим стає перехід до «сірих» схем і «чорної» контрабанди, коли вкрай наразі небезпечні термінали та відділення «Нової пошти» не будуть задіяні.
Отож, як ледь не завжди, маємо те, що маємо. Щодо МВФ усе ясно. На війну та суспільно-політичні проблеми експерти Фонду традиційно вже якщо і зважають, то дуже своєрідно. Класичним стало, м’яко кажучи, фіаско МВФ у Болівії, де умовою фінансової підтримки стала приватизація державних мідних копалень, унаслідок чого в кілька разів скоротили число шахтарів. Перед десятками тисяч здорових і переважно сімейних мужиків постало питання: що робити? Емігрувати? Куди? Вихід був знайдений: вирощування коки як сировини для виробництва наркотиків. Швидко майже все населення країни втягнулося у цю справу, і коли в Болівії відкрили чималі запаси газу, то колишні шахтарі не схотіли працювати на родовищах, довелося завозити робітників із інших країн. А в Болівії надовго ствердився (шляхом цілком демократичних виборів, між іншим!) такий собі «наркокомунізм»…
Натомість у Євросоюзі значно більше притомних експертів і політиків, часом вельми наївних, але все ж здатних тебе почути. З ними можна і треба було домовлятися, показуючи на пальцях, що до повного завершення війни зазначений законопроєкт не те що ухвалювати, навіть обговорювати не слід. І просити, щоб вони непублічно попрацювали з очільниками МВФ. Але, схоже, нічого в цьому сенсі не було зроблено. Наслідки сумні й очевидні.
Як на мене, проблема в тому, що надто багато ідіотів нині вирішують долю світу й України, тож окреслена ситуація наочно демонструє один (лише один!) і не найстрашніший епізод їхньої діяльності. Я вживаю слово «ідіот» не у традиційному медико-психологічному сенсі, себто людина, що несповна розуму, божевільний. Мудрі греки Античної доби вживали це поняття у дещо іншому сенсі – для позначення персонажу, органічно нездатного на свідоме політичне життя, на управління державою (не має значення, в ролі рядового виборця чи урядовця). Інакше кажучи, ідіот – це громадянин, неспроможний бути громадянином і в цьому сенсі вкрай суспільно небезпечний.
Чи не сповнене такими персонажами як наше вітчизняне, так і світове сьогодення? І чи не вони, ці персонажі, кількість яких на душу населення перевищила всі припустимі соціально-екологічні параметри, руйнують наш світ? Мабуть, це риторичне запитання… Тим більше, за нинішніх умов, коли імперія Кремля та Луб’янки стоїть за когортами антигромадян, викоханих нею для знищення усіх нормального світу? Ні, я розумію, у цій імперії явний надлишок власних ідіотів і в медичному, і в соціально-політичному сенсі слова, проте там давно існує масове виробництво «корисних ідіотів» для руйнації зсередини хоч трохи нормальних країн і міжнародних організацій. Рішення Міжнародного олімпійського комітету «тимчасово відновити» (що є постійнішим, аніж щось тимчасове?) членство Росії та рекомендація зняти обмеження на участь росіян у міжнародних змаганнях – зайве свідчення сили (точніше, засилля) таких ідіотів. Отож варто зробити те, що можна зробити, – знайти способи ефективної «дезактивації» цих персонажів на вітчизняному ґрунті та компенсувати втрати «Нової пошти» за рахунок статків ідіотичних урядовців і депутатів. Це, як на мене, було би справедливим.
