Постійно апелюючи до карколомних пригод своїх дідів, які особисто перемогли нацизм, Владімір Путін і його соратники стають у всіх відношеннях схожими на персонажа старого роману Сорокіна - інваліда Вялікої атєчествєнної війни Гєнріха Івановича Штаубе, який уже на другій сторінці зумів схилити випадкового російського підлітка до орального сексу, забивши йому баки розповідями про подвиг блокадного Ленінграда. Тут достатньо лише поглянути на непорочне обличчя спадкового блокадника Путіна в морській пелотці (вона ж - хуйлотка) на Курилах або на копчену мумію Лаврова, яку вже сьогодні можна випускати на парад 9 мая під виглядом обгорілого танкіста Курської дуги. Не кажучи вже про Дмітрія Мєдвєдєва - прообраз Васілія Тьоркіна, який так часто ходив в атаку під фронтові сто грамів, що тепер йому потрібно щонайменше п'ятсот…
Усі вони надзвичайно шанують подвиг дідів, який не лише дає їм змогу успішно спокушати молоде покоління росіян, а й переконливо аргументувати взагалі все. "Якщо я кину бухати, - неодноразово, наприклад, казав дружині Дмітрій Анатольєвіч Мєдвєдєв, - це перекреслить подвиг наших дідів, які перемогли нацизм", після чого дружині не залишалося нічого, крім як бігти до магазину по наступну літруху, інакше в Росії її просто не зрозуміли б. Кілька днів тому Сєргєй Лавров, коментуючи можливість припинення бойових дій проти України, заявив: "Якби ми раптом зупинилися б на лінії зіткнення, це перекреслило б подвиг наших дідів і прадідів, які перемогли нацизм".
Заперечити тут, звичайно ж, нічого. Але саме собою напрошується питання: а який, власне, подвиг проти нацистів здійснили дід і прадід Сєргєя Лаврова? Історію про те, що саме верхи на дідусеві Лаврова червоноармієць Єгоров заскакав на вежу Рейхстагу і прикрутив до неї радянський прапор (дідусь Лаврова при цьому тримав у зубах плоскогубці та про всяк випадок тюбик клею) чули всі, але що про це кажуть документи? Документи кажуть, що дід (в інших джерелах - прадід) Лаврова насправді був багатим тифліським вірменином, членом Тифліської міської думи Калантаряном, і син у нього був Калантарян, який, утім, всім казав, що насправді він Калантаров. Хто з них дійсно любив коней, незрозуміло, однак коли в матері Лаврова народилося те, що народилося, і одразу сказало: "Вівса задайте, підараси", батько Лаврова з переляку кинув сім'ю та пішов працювати до зовнішньої торгівлі. Вважається, що саме він уперше привіз Сєргєю Лаврову з-за кордону американські сигарети "Верблюд" і навчив курити, наївно сподіваючись, що крапля нікотину вб'є цю істоту, але воно, навпаки, пристрастилося й стало тільки сильнішим. Махнувши рукою на сина, Калантаров організував перший у СРСР підпільний кооператив із ввезення німецької порнухи і вже на початку брежнєвських часів постачав її для всього Політбюро.
За всіма цими клопотами він успішно проґавив війну, хоча, на відміну від діда Лаврова, цілком підходив за віком. Таким чином, який саме з подвигів предків на ниві боротьби з нацизмом так заводить Лаврова, залишається тільки здогадуватися.
Дід творця Храму Фуражки Гітлера пана Сєргєя Шойгу Серее Маай-оглу під час війни розводив у тайзі худобу, а батько, Кужугет Сєреєвіч, - мив золотішко. Кидати це захопливе заняття заради того, щоб пертися на фронт і здійснювати там подвиги в боротьбі з нацизмом, розумний Кужугет не став, розсудивши про себе так: народжу-но я краще сина, він потім таку війну почне, що на всіх вистачить!
Судячи з розповідей Дмітрія Анатолійовича Мєдвєдєва на кожному розі, його дід Афанасій у Вяліку атєчєствєнну віддувався за всіх: люто воював із першого дня, дійшов до Малої Землі (ні, з Брежнєвим не зустрічався, щоб потім не попалили), у 43-му році отримав таке страшне поранення, що сміливо списався в тил і там уже очолював усілякі райкоми та міськкоми. У 50-ті роки Хрущов був так вражений його колишніми подвигами в боротьбі з нацизмом, що хотів подарувати йому машину "Побєда", але дід посоромився і взяв золотим годинником. Згодом, щоправда, з'ясувалося, що ні шиша Хрущов дідові Мєдвєдєва не дарував, воював Афанасій на затишній посаді політрука, а армія, у складі якої він нібито отримав зловісне поранення на Малій Землі, у той час узагалі перебувала в Краснодарі. Існує гіпотеза, що насправді дід Мєдвєдєва як політрук сидів на розливі тих самих "100 грамів фронтових", і дуже слабко розумів, де саме він бореться з нацизмом, і чому до нього біжить із арматуриною злий через нахабний недолив червоноармієць, опа, поранення! Яке важке!
Героїзм діда навіки залишиться в печінці Дмітрія Анатолійовича Мєдвєдєва.
А що ж дід Владіміра Путіна? Про численні подвиги батька, Владіміра Спірідоновіча, знає весь світ: пішов на Невський п'ятачок, отримав кулю в дупу і пішов додому. Про діда пишуть, що він усю війну просидів у найкращих парткомах, де готував їжу для вищого партійного керівництва, починаючи з Крупської й закінчуючи Хрущовим. Ну, такий собі подвиг. Однак нещодавно режисер Нікіта Міхалков дізнався від Путіна, що насправді його дідусь Спірідон боровся з нацизмом, коли це ще не було мейнстримом, а саме в окопах Першої світової.
Одного разу, підстреливши чергового австрійського солдата, дідусь Спірідон почав із задоволенням слухати, як той кричить, а коли настала ніч, поліз до нього в окоп, перев'язав і врятував йому життя. Австрійський солдат "хапав його за руки й хотів розцілувати", але дідусь не дався і втік у свій окоп, щоб начальство не пришило йому зраду батьківщини. Наступної ночі, однак, дідусь повернувся до австрійця, і цього разу вже дозволив йому все. Суворий воєнно-польовий роман тривав до кінця війни. На прощання австрійський солдат подарував на пам'ять дідусеві Спірідону свою картину (якийсь посередній пейзаж) із підписом "Liebe Grüße an meinen Lehrer Spiridon Putin und seinen Enkel Wladimir. Dein Adolf", а також власну фуражку.
Сьогодні ця фуражка красується на найпочеснішому місці в Головному Храмі Збройних сил РФ, а картину Владімір Путін тримає у своїй спальні і, дивлячись на неї, часто відчуває глибоке самозадоволення.
Таким чином, у боротьбі з нацизмом дід Путіна всіх переграв.
