Обмірковую вчорашнє прикре самогубство зеленої влади, коли після 100500 «Порошенко буде сидіти» та «Порошенко боїться повертатися», Порошенко приїхав до цієї України, до цього суду і… відскіпався лише особистим зобов’язанням. Чого там? Паспорти заберуть? За кордон не пустять? Ну самі не пустять – самі хай від нього рятуються. Навіть не знаю який тип Порошенка більш небезпечний для ОПУ – той що їздить в Брюсель та Вашингтон, чи той який зосереджений виключно на партійній роботі в київському офісі ЄС. Самі зробили.
Влада вчора грандіозно обхезалася і це очевидно всім крім чорноротої ЗЕботви. Насправді і їм очевидно, хоча чувачки продовжують казати на чорне «біле», хто через люту ненависть (жлоба, ватника чи ідеаліста – не суть) до Порошенка, а хтось з меркантильних міркувань. Але я не про це.
Я про те, що все, хай йому, могло бути зовсім інакше. Мушу зізнатися, наприкінці весни 2019 р. був момент коли я був просто переконаний, що нам-порохоботам доведеться звикатися з думкою про співпрацю з командою ЗЕ. Що Зеленський і Порошенко зустрінуться, домовляться і почнуть діяти спільно. Повторюю, таке було. І станься так, ми явно жили б зараз в іншій країні. Чому я так думав?
По-перше, тому що знав результати опитувань серед наших прибічників. Я знав, що чимало прибічників Порошенка тоді бажали коаліції і співпраці з ЗЕ – для користі країни. Це було, і не треба цього соромитися. Так, в розмовах я постійно чув тези, мовляв: «Амбіції – амбіціями, але чи не варто поступитися амбіціями аби працювати на країну? Звісно варто!» Так я був проти, я з цим не погоджувався - але усвідомлював, що бути таке може.
По-друге, я реально бачив, кредит довіри Зеленському надано дивовижний, і користуючись ним, можна справді реалізувати багато корисних проектів. Я бачив, що прем’єром зробили Гончарука, який до Порошенка не висловлював ворожості – принаймні вголос. Я бачив що до команди ЗЕ набився натовп грантожерів, які закликали практично до того ж чого хотів я сам. І не тільки я.
Зрештою, я розумів що Петро Порошенко міг піти на альянс з Зеленським. Це відповідає його психотипу. Порошенко – творець, це видно по тому що в бізнесі він постійно займався виробництвом. Власне, і як президент, Порошенко зосередився на реальному результаті, замість потакати бажалкам виборців – саме тому українці отримали Томос, децентралізацію і прибуткові Нафтогаз з Укрзалізницею, а не багатосерійні безглузді шоу з «посадок корупціонерів». Ба-більше, саме Порошенко у 2020 р. підстав плече вітчизняному виробництву костюмів біозахисту для лікарів, яке фінансовим кидком тоді ледь не угробило Міністерство охорони здоров’я імені міністра Степанова.
Я знав, що Порошенко міг піти на домовленість з Зеленським. Ба-більше, сам Зеленський розповів в інтерв’ю, що Порошенко неодноразово пропонував йому допомогу. Простягав руку. Зеленський у ту руку плюнув.
Що ніяких угод не буде, я побачив швидко. Коли проти Порошенка почали клепати кримінальні справи, коли вломилися з обшуками до Юрія Бірюкова та Тетяни Чорновол та коли кинули в СІЗО генерала Марченка – явно з метою вибити компромат на Порошенка. Стало очевидно, зелені пішли шляхом ворожнечі, а значить вони уже тоді були приречені. Бо я точно знав, людський фактор, брак якісних чиновницьких кадрів, кумівство на всіх рівнях, побутова корупція на рівні пересічних громадян, патерналізм – зелені стикнуться з цим всім, бо не могли не стикнутися. І керувати от в таких умовах вони не вміли і не вміють, державний апарат – не «Квартал-95».
Те що сталося вчора – прямий наслідок рішення прийнятого в ОПУ тоді, весною-літом 2019 р. Вони могли зробити так багато корисного, але обрали воювати з попередниками і ламати зроблене ними. І назад уже не повернеш. Нині є тільки один шлях повернути Україну на шлях реформ і розвитку – прибрати команду ЗЕ від керування країною.
Що станеться це невдовзі, зрозуміло вже навіть Арестовичу.
