Голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія днями заявив, що США своїми заявами сіють паніку щодо нападу російської Федерації на Україну. «Більшість народу, побачивши, що три, чотири, п’ять "точних дат" [вторгнення – С.Г.] уже минуло, зрозуміли, що це просто залякування людей і спроба сіяти паніку. Я не знаю реальні причини, чому США так роблять, але це точно працює не на користь економіки України… Пан Дмитро Кулеба як міністр закордонних справ постійно піднімає це питання, тому що це – не по-дружньому». Ба більше: за словами Арахамії інформацію про можливе вторгнення поширюють американські мас-медіа, а не передає керівництву України американська розвідка: «Зараз уже до того, як приходять розвіддані, вони вже в The New York Times чи в CNN десь вже оприлюднені… Навіщо нагнітають західні ЗМІ? Складно сказати. Зараз триває великий переговорний процес і ми є на цьому полі, це привід для переговорів, щоб уникнути війни в Європі. Від РФ можна очікувати будь-яких сюрпризів, ми повинні бути готовими до всього, але не розвивати паніки». Адже вторгнення військ РФ до України може не бути, а «економіка ляже».
Щодо перенесення термінів, то Давид Арахамія є фахівцем з економіки та знаним організатором волонтерської діяльності у 2014-18 роках, але, схоже, він зеленого уявлення не має про воєнно-політичну історію тоталітарних держав. А тим часом йому варто було б поцікавитися, скільки разів, скажімо, Гітлер переносив напад на Польщу у 1939-му, на Францію у 1940-му, на СРСР у 1941-му чи операцію «Цитадель» у 1943-му, і все би стало на свої місця. Інша річ, що провідні медіа США дещо зловживають своїми правами, проте свобода слова – річ серйозна, цензура у Штатах відсутня, це не Ізраїль, де обмежена цензура наявна – воююча держава без неї не може. А паніка… Як на мене, це радше показник слабкої довіри українського суспільства та бізнесу до здатності влади чинити ефективний опір російським агресорам.
Чи є висловлювання Арахамії чимось нетиповим для «партії влади»? На жаль, ні. «Джерела повідомили CNN, що між Зеленським та офіційними особами адміністрації Байдена наростає напруженість на тлі розбіжностей з приводу того, як інтерпретувати та публічно висвітлювати оцінки американської розвідки, в яких ідеться, що Росія може готувати великомасштабний напад на Україну». Це типове повідомлення у впливових мас-медіа США останніх днів. Хоча США і підтримують Україну, відправляють їй військову техніку, деякі офіційні особи приватно кажуть, що уряд Зеленського зустрічає цю підтримку без особливої вдячності. У США роздратовані тим, що Зеленський публічно применшує загрозу агресії, а також у негативному ключі завуальовано висуває претензії Байдену. «У нас є питання: чому ви починаєте сварку зі США? Чому ви зливаєте та спотворюєте інформацію, коли США – один із ваших єдиних справжніх друзів? І навіщо просити більше зброї, якщо ви кажете, що загроза не зросла?», - заявив CNN високопоставлений американський чиновник.
Як на мене, справді дивна ситуація, якщо не сказати більше: почати розбірки з керівництвом США якраз у той момент, коли воно вирішує питання про надання Україні протиповітряних і протиракетних озброєнь. З цією зброєю наша держава була б і в майбутньому убезпечена від можливих російських авантюр (зараз вони наче відводять війська, а що буде потім?). Але мова не стільки про це, скільки про економіку, якій наче чи не найбільше заважають тривожні повідомлення західних мас-медіа. Як на мене, то не менше (а може й більше) руйнує економіку України вкрай непрофесійна політика уряду, який у 2021 році примудрився не зробити належних запасів газу у підземних сховищах. Фактично нині держава та її економіка виживають на тому, що було закачано ще у 2020-му – тоді завбачливо зробили запас на два роки… А що буде, коли запаси скінчаться, навіть якщо їх вистачить до настання тепла? Чи конкурентоспроможна буде українська промисловість, яка змушена буде використовувати безумно дорогий імпортний газ? Чи зможуть пересічні українці купувати українську ж продукцію, чи вистачить у них на це коштів? І чи спроможеться Україна за умов загальноєвропейського дефіциту газу накопичити належні запаси для наступної зими? Всі ці (і багато які інші) колізії буквально «висять на обрії» та аж ніяк не надихають бізнесменів… А тим часом гроші навесні минулого року уряд мав – але буквально «закопав» їх під час «великого будівництва». Вже після спроби Росії полякати Україну та світ своєю агресивною політикою! Треба було бути дуже наївними, щоб думати, наче росіяни не використають в якості політичної зброї свій газ…
Тим часом президент Зеленський під час пресконференції з іноземними журналістами заявив, що для покриття фінансових потреб держави має йтися не просто про запозичення у інших країн, а про інвестиції та фінансові гарантії. Президент сподівається, що мають відгукнутись Франція та США, проте якою буде сума конкретно, поки що невідомо: «Для стабілізації нашої економіки ми витратимо десь 4-5 мільярдів [доларів – С.Г.], на меншу цифру я не розраховую, тому саме така сума нам потрібна». Що означає цей словесний ребус, мені не дуже зрозуміло, проте потрібна сума названа. І названі інвестиції як один із ключових моментів у цій справі. Але чи реальні серйозні зарубіжні інвестиції в економіку воюючої держави з високим рівнем корупції (однаковим що за Порошенка, що за Зеленського)? Навряд чи. Оптимальною могла би бути, як на мене, допомога з боку США на кшталт тієї, яку президент Трумен надав Греції та Туреччині наприкінці 1940-х, щоб убезпечити їх від московської інвазії. А на додачу – ще й пільгові кредити МВФ. Тоді якось можна було б видертись із нинішньої фінансово-економічної ями, закупити газ на наступну зиму та забезпечити населення товарами за прийнятну ціну (Росія не зможе вічно тримати надвисокі ціни на газ і нафту). Проте, щоб вижити у цей непростий період, треба мати надійних друзів і довіряти їм. Інакше чи не доведеться вже влітку рачки повзти та вимолювати відносно дешевий газ та кредити у Кремля в обмін на політичну капітуляцію? Янукович уже робив щось подібне з відомими наслідками…
