Те, що вже декілька тижнів ситуація навколо України не сходить з перших полос провідних західних газет говорить про те, що нарешті небезпека російсько-української війни для всього світу стала зрозуміла в багатьох тих державах, провідні політики в яких раніше воліли закривати на неї очі.
Різка активізація обстрілів на Донбасі з боку російських окупаційних військ і їх терористичних прислужників, вказує, що питання нового російського вторгнення і надалі залишається відкритим. І якщо це не відбулося 16 лютого, то не можна виключати, що Путін взагалі скасував новий наступ.
Скоріше за все, Кремль не чекав такої різкої реакції з боку Сполучених Штатів, НАТО і Європейського союзу, тому перегруповує свої сили і вишукує найбільш вразливі місця Української держави, щоб вдарити по ним в першу чергу.
А враховуючи те, що ми живемо в ХХІ столітті, для початку це можуть бути нові кібератаки, куди потужніші від тієї, яка відбулася 15 лютого. Хакерських команд у Кремля для цього є достатньо, щоб намагатися якомога більше нанести школи інфраструктурі України.
Дуже непокоїть те, що Путін та його найближче оточення вірять в магію цифр і залучають для прийняття своїх рішень екстрасенсів. Оскільки буквально через декілька днів з’являється така “магічна дата”, 22.02.2022, яку кремлівці можуть порахувати, як найбільш придатну для повномасштабного вторгнення в Україну.
Хоча за нею йде ще одна дата – 23 лютого, День захисника Вітчизни в Російській Федерації, він же також і колишній День Радянської армії і Військово-морського флоту, який у Путіна можуть визначити, як день початку наступу на Українську державу.
Росія шукає причину для нового вторгнення, і поки що не може її знайти. Тому вона й провокує загострення на Донбасі, щоб обвинуватити Україну в недотриманні режиму тиші і підготовку до спроби силового визволення окупованих Російською Федерацією донбаських територій.
З того часу, як Росія стягнула великі військові угрупування на свої кордони з Україною, багато чого змінилося в світі і в нас. За останній місяць ми отримали набагато більше військової допомоги, ніж за усі попередні роки війни з Російською Федерацією.
Але загроза нового військового вторгнення Росії залишатиметься до того часу, поки РФ існуватиме у тих кордонах, в яких вона перебуває нині.
Головне, що розрядка у цій ситуації може настати тільки у двох випадках: Україна та колективний Захід виконають усі забаганки Путіна і він задовольнить свої бажання домінування в Європі і світі, або російському диктатору силовими методами жорстко пояснять його місце в світі, і він вже нічого не буде хотіти та почне “відповзати” від України.
Позитивом в ситуації, котра об’єктивно склалася, є те, що провідні держави світу нарешті усвідомили, що втрата Україною своєї державності спровокує ланцюгову реакцію нових російських вторгнень на терени Європи. Москва прагне домінування над всім Європейським континентом, а Україна стала “ключем” для Путіна в цьому домінуванні.
Але якщо “ключа” в Кремля від дверей Європи у Путіна не буде, то двері для вторгнення на Європейський континент будуть закритими для Москви назавжди.
Зараз ключовим моментом стало те, що провідні європейські політики, котрі в Євросоюзі і Великій Британії приймають рішення, перестали сприймати російсько-українську війну, як таке собі реаліті-шоу в телевізорі, яке відбувається за декілька тисяч кілометрів і їх не стосується.
По суті в Україні сьогодні відбувається боротьба за дотримання міжнародного права і збереження світового порядку, котрий був встановлений після закінчення Другої світової війни.
Тому ні Сполучені Штати, ні Захід не можуть відступити в українському питанні, оскільки поразка України автоматично означатиме розгромну поразку всієї західної демократичної цивілізації.
