Росія все ближче наближається до своєї повної ізоляції від решти світу. Їй доведеться зіткнутися з рішучістю НАТО, що починає усвідомлювати яку страшну небезпеку несе збожеволівший Путін для світової цивілізації. І зникли будь-які залишки надії на відновлення хороших відносин з державами, які колись були радянськими республіками, або збереження таких стосунків з ними, які є зараз.
Російський диктатор хотів сильної Росії, яка диктує світові свою волю, а після закінчення війни Російської Федерації з Україною, буде йти мова чи взагалі існуватиме ця штучно створена держава.
Небезпечний маленький чоловічок так прагнув стати володарем світу, що переоцінив сили очолюваної ним країни і свої потенційні можливості. Він хотів диктувати НАТО і шантажем стримати його подальше розширення, а отримає цілковито діаметральний результат.
Путін планував перетворити Китай на свого союзника у протистоянні з США і колективним Заходом, але Пекін явно не на боці Москви. КНР потрібна Росія лише для того, щоб використовувати поставки з РФ енергоносіїв за демпінговими цінами, що необхідно китайцям аби виробляти дешеві товари для західних ринків. Китай при цьому заплатить росіянам в юанях, а потім вибере такий курс обміну їх на рублі, який вважатиме для себе доцільним.
Пекін діє розважливо і продумано. Він вичікує до того часу, поки РФ взагалі не буде кому продавати свої енергоресурси крім КНР, а після цього диктуватиме Кремлю свою волю.
Хоча для путінського режиму і продаж енергоносіїв до КНР також може бути закрито. І першим дзвіночком на цьому напрямі стало, що китайські компанії призупинили закупівлю нафти з Російської Федерації. Очевидно, що вони прораховують те, наскільки великими є ризики для них від накладання нових санкцій на Росію.
Але якщо до Китаю російський деспот підлещується, то Україну як державу він хоче знищити повністю. Невідомо про що думали російські військові стратеги, коли розробляли свій план “звільнення України від українців”, не розуміючи що до наших планів зовсім не входить стати провінцією Москви.
Почалася весна. А це означає, що український ландшафт перетворюється на море багнюки, що дуже обмежує ворожу армію. Яка спирається на танки та механізовану піхоту, котрі прив’язані до доріг, хоч там вони легко можуть потрапити у засідку або бути знищені Байрактарами.
Багнюка також є частиною пояснення створення найдовшої у світі пробки в 64 кілометра російськими окупантами на північ від Києва. Оскільки жодна машина не може проїхати по бездоріжжю, щоб об’їхати застряглі на шосе колони транспортних засобів.
Таким чином весна почала працювати на Україну, і бездоріжжя ще майже місяць може стати нам у пригоді. Але терміново потрібно те, що могло б змінити хід війни.
І якщо НАТО не готове поки що посилати власний персонал в Україну, то воно могло б надіслати добровольців, які пішли у відпустку під час перебування на українській території.
Російські генерали продовжують виконувати злочинні накази Путіна і посилати російських солдатів на смерть. У них ще залишається шанс врятувати Росію і світ, відмовившись від цього. Проте кругова порука у вищих ешелонах російської влади і генералітеті наскільки велика, що коли вони визріють до непокори диктатору, то вже може виявитися занадто пізно.
Відомо, що Путін не користується ні смартфоном, ні комп’ютером, ні інтернетом. Це насправді означає, що він точно не розуміє темпу життя у сучасному світі, ні швидкості в ньому змін. Він застряг на початку ХХ століття і думає, що йому вдасться підкорити Україну використовуючи для цього грубу силу.
Головний кремлівець сподівався, що він зможе переломити ситуацію, коли російські військові злочинці застосовували проти мирного населення каральні методи. Але в Україні виявилося все інакше. Надзвичайна мужність, героїзм українських військових та територіальної оборони зламали плани російських загарбників.
А українці документують військові злочини московської воєнщини, і ця інформація миттєво поширюється в інтернеті та соціальних мережах. Він не зможе приховати це назавжди від росіян. Що лише підтверджує його неадекватне сприйняття реальності, яке переноситься і на інформаційну сферу.
Нинішня реальність є такою, що ми змушені плати своїм життям за байдужість Європи до України і фактичне фінансування в минулому європейцями путінського режиму, коли вони закуповували в нього величезні об’єми газу і нафти, а за ці гроші Кремль переозброював і модернізував свою армію. Тепер українські страждання дали Заходу привід для ізоляції РФ та вирішення російської проблеми, якій вони десятиліттями дозволяли розростатися. Небажання активізувати військові зусилля, щоб зупинити знищення України та її громадян, майже так само погано, як і війна, котра розв’язана Путіним. Світ більше не може дозволяти, щоб невинні цивільні люди платити за це своїми життями.
Цього разу санкції, які накладені на Російську Федерацію почали діяти дуже дошкульно. Лише питання часу, як довго вони мають тривати, щоб в Кремлі були готовими відмовитися від продовження війни з Україною.
Росія почала війну не тільки з Україною, а й рештою світу. Жодних шансів у неї виграти її немає. США і НАТО вибрали у цій війні тактику “тисячі порізів” російської економіки. І тепер Москва мусить сама вибрати для себе, або її економіка сконає від виснаження, або вона піде на конструктивні переговори і завершить війну в Україні, яку без цього неодмінно програє.
Якщо найближчим часом Путіна не буде усунуто від влади у будь-який спосіб, то Російську Федерацію вже ніщо не врятує. Ця країна вже зазнає незліченної шкоди на багатьох напрямках: військовому, економічному, репутаційному, політичному, демографічному, культурному.
Якщо Москва закінчить свою загарбницьку війну зараз, то відновлення цієї країни може зайняти роки, коли все й далі буде погіршуватися з загрозливою швидкістю як минулого тижня, то тоді це займе десятиліття, а може і покоління.
Путіну абсолютно байдуже, що буде з іншими. Єдине людське життя, про яке він піклується, – це його власне. Та якщо західний світ буде вичікувати з серйозною допомогою Україні, то, зрештою, коли диктатор відступить, він залишить позаду себе зруйновану і обезлюднену Україну, проголосивши, що ось тепер його місія виконана.
Його неможливо примусити словами до деескалації, бо вона йому не потрібна. Оскільки він буде брехати про все те, що відповідає його цілям.
Війна Росії з Україною викликала море солідарності з нашою державою по всьому світу. Світове обурення та риторика ЗМІ з моменту початку війни, були насправді дуже втішними, проте реальної військової солідарності мусило б бути на порядки більше.
Путін класичний психопат і від нього можна очікувати чого завгодно. Але росіяни, якщо б їм навіть, скажімо, гіпотетично вдалося загарбати Україну, ніколи не зможуть її контролювати, коли є така кількість вмотивованих патріотів, які будуть вбивати загарбників скрізь, де тільки зможуть, зриваючи всі ворожі операції.
За останні майже два тижні світ на власні очі побачив на екранах своїх телевізорів, якими в дійсності є росіяни і їхні страшні злочини проти людяності. Воєнні злочинці, котрі вторгнулися на територію незалежної держави України, мають обов’язково бути притягнуті до відповідальності і суворо покарані.
Путін весь час лякає Захід своєю ядерною зброєю. Але тут є один нюанс, для того, аби щось застосовувати, потрібно, щоб те, що збираються застосовувати працювало. А у випадку з російською ядерною зброєю зовсім не факт, що так все і буде.
Оскільки Росія – країна дуже низької якості всього того, що вона сама виробляє. І чи є гарантія у Шойгу, що їхня ядерна зброя не така ж занедбана, як і вся країна, якою управляє Путін?
Держава, у якій все скрізь розкрадається і незаконно привласнюється на свою користь, не здатна виробляти щось таке, що б не кульгало при його практичному застосуванні.
То ж, чи не може трапитися так, що російські військові можуть швидше підірвати самих себе під час запуску ракет з ядерними боєголовками, ніж тих, проти кого вони ці ракети будуть намагалися застосувати?
