В Україні зараз дві реальності.
В одній російські війська чинять воєнні злочини. Стріляють по дитсадках і дитбудинках, по житлових будинках, відривають жінці в Ха ногу, захоплюють пологове відділення у Ворзелі, організовують фальш-евакуацію, прикриваються жінками-дітьми, щоб прорватись у Київ, знищують музей Марії Примаченко, обстрілюють ядерні об'єкти у Запоріжжі, Києві і Харкові, вбивають мирних під час евакуації, ціляться в Охмадит, морять людей в окупованих містах голодом, позбавляють медичної допомоги...
Ми бачимо, що у них нема честі. Нема гідності. Вони не просто варвари - тварини, в найгіршому смислі цього слова.
А в другій реальності російські війська білі й пухнасті. Всі вони, звісно, діти, і перебуваючи в Україні 10 днів, так і не зрозуміли, що це не навчання. Навіть коли мародерили магазини з вивісками українською, навіть коли проїжджали дорожні знаки українською, де написано, скажімо "Калинівка" - ТАК І НЕ ЗРОЗУМІЛИ, що вони вже в Україні. І навчання у них такі цікаві, з бойовими зарядами... І карти з кінцевим пунктом призначення під назвою КИЇВ або ХАРКІВ не розвіяла сумніви російського солдата.
Саме таку "реальність" вливають в голови українців на телемарафонах, з офіційних сторінок в соцмережах.
Їхні мами на Дождє бідкаються, чому вбивати українців послали їхнього синочка, а не синочка сєчіна. При цьому "вбивати українців" виноситься за дужки. Так, так, цілі путіна не дуже ставляться під сумнів. Скорення України вони вважають доброю справою, тільки методи їм не подобаються, бо вскривають хїхню кровожерливість. Російським мамам зовсім не пече САМ ФАКТ того, що вбивають українців. Бо для цих мам українці - унтерменші.
І от такий парадокс: росіяни намагаються нас дегуманізувати, а ми, навпаки, прибріхуємо, щоб показати росіян гуманними.
Чому так відбувається?
Чи можна уявити, що євреї під час другої світової з піною біля рота доводять, що нацисти просто нічого не знали, думали, що то навчання і взагалі заблудились? І що гітлер-югенд - то просто діти? Що в усьому винний гітлер?
Оголошена путіним денацифікація України - це і є заявка на геноцид. І, так, США попереджали не тільки про наступ росіян, а й про концтабори. У нас цим темам взагалі не приділяють уваги. А мали б.
Можливо, я не права, можливо, це хитра многоходовочка, щоб засіяти в росіянах зерна гідності... Та ці сіячі сіють в асфальт. Російський народ накачаний реваншизмом, імперськістю і ненавистю до українців. Одним словом - фашизмом.
При цьому в офіційних українських повідомленнях все рідше зустрічається назва країни, що на нас напала. Там тепер пишуть "окупанти", "ворог", "противник". А що то за окупанти, з якої країни - ХЗ. Може, то НАТО.
Чому ненависть українців в умілих руках нашої пропаганди спрямовуються саме на наших союзників? На НАТО, на ЄС, на США, а не на росію?
Чому на так званих "перс-конференціях" з полоненими росіяни з усією наглістю гнуть свою лінію, на "наші" журналісти язики в одне місце позапихали, не задають головних питань, а лише піддакують ворогам?
Чому, говорячи про перемогу, привчають покладатись не на ЗСУ, не на допомогу союзників - а тільки на протест росіян??
Чому запопадливо носять вислови "нєтакіхрускіх", причому, з преклонінням? Чому нам 10 днів створюють штучний образ того, що в росії і білорусії громадяни не хочуть захоплення України росією? Це ж брехня. Вони проти санкцій - так, але не проти приборкання України.
До чого нас готують?
До єднання з "брантінми народами"? До триєдінства знов? До какаяразніца, якщо три братні народи скинули разом диктаторів?
А чи не цього прагне путін і всі росіяни?
*А тим часом події в Бучі висвітлюють недостатньо, бо там "брацький" народ показує своє справжнє лице.
