День, коли в Україні буде повністю знищено всю армію Путіна, стане великим днем для всього світу
Існування путінської імперії наближається до логічного фіналу. День, коли в Україні буде повністю знищено всю армію Путіна, стане великим днем для всього світу. Приблизно у той же час буде остаточно зрозуміло, що російської економіки, завдяки західним санкціям, вже більше не існує, в Російської Федерації немає засобів і коштів для створення нового військового обладнання, а держава-терорист Росія наблизилася впритул до своєї самоліквідації.
І хоча в запасі у воєнного злочинця номер один в світі, Путіна, залишається ще можливість розв’язання ядерної війни, проте навряд чи притомні військові будуть готовими виконувати наказ цього божевільного маніяка. Особливо враховуючи той факт, що це призведе до остаточного зникнення з мапи світу цього штучного утворення, яке поки що називається Російською Федерацією.
Все більше представників російського істеблішменту починають розуміти, що війна розв’язана диктатором в Україні, закінчиться нищівною поразкою Росії.
Десятки тисяч втрачених життів – це жахлива ціна збочених рішень одного хворого на манію величі нелюда. Саме нелюда, оскільки на високе звання людини ця мізерна істота заслуговувати не може.
Не до всіх росіян ще дійшло, що їм сповна доведеться заплатити за відбудову всього того, що вони знищили в Україні. Але зараз їх чомусь більше турбують пусті полиці в їхніх магазинах, ніж життя українців, які забрав їхній недолугий “лідер”. На відбудову української інфраструктури та житлового фонду потрібні сотні мільярдів доларів, і це гроші, котрі будуть отримуватися від зарплат, пенсій та можливих валютних доходів від нафтогазового сектора майбутніх поколінь московців.
Не говорячи вже про десятки і сотні мільярдів заморожених активів й рахунків в західних банках, розкішні квартири, численні палаци, маєтки, яхти, приватні літаки російської “еліти” в Європі, на котрі вже накладені арешти, і кошти від продажу яких також мають бути перечисленні на відбудову України.
Колосальною помилкою Путіна стало те, що російсько-українська війна виявила критичну слабкість російської військової машини. І тут дуже важливо, що це не тільки матеріально-технічні збої та прорахунки. Набагато більшими є серйозні провали в командуванні російськими окупаційними військами, критичні недоліки в стратегії, тактиці, моральній силі військових і в їхній професійній підготовці та мотивації.
Також існує велика проблема з забезпеченням тилів і постачанням російської армії. Російські танки, як і багато подібних військових транспортних засобів, мають обмежений запас ходу з паливом, яке вони можуть везти на борту. Будь-яка затримка ще більше обмежує діапазон їхнього пересування, а щоб доставити паливо цистерни з пальним мають пересуватися дорогами, де на них вже чекають наші “Байрактари”.
Коли така “наддержава”, як Росія, підло знищує пологові будинки, дитячі садки, школи, лікарні, будинки для людей похилого віку, житлові квартали та торгівельні центри – це лише вкотре підкреслює її нездатність досягнути військового успіху в протистоянні з меншим, але набагато ефективнішим українським військовим та народним резервом. Немає героїзму в тому, щоб вбивати невинних мирних жителів, дітей та немічних. Путін вже приніс Росії страшну ганьбу і відразу до РФ серед цивілізованих країн. І це багатократно збільшиться після того, як усі воєнні злочини цієї терористичної держави будуть оприлюднені і засуджені в Міжнародному суді в Гаазі.
Диктатор дуже боїться за своє життя, але абсолютно не цінує право на життя інших. Останнім натхненним логістичним рішенням цього “посланника смерті” стало переміщення портативних крематоріїв на територію України, щоб приховати реальні втрати серед російських військовослужбовців під час бойових дій. Не говорячи вже про те, що білоруські морги переповнені тілами загиблих російських солдатів.
Цей жахливий побічний ефект путінської війни – наочний приклад того, як в дійсності керівництво Росії ставиться до тих, кого вони посилають на смерть. Такі “підходи” розкривають, як ніщо інше, справжню сутність путінського режиму.
Та Путін послав на “економічну смерть” всю Російську Федерацію. Росія все більше перетворюється на закриту країну, що разюче схожа на Північну Корею. Фондовий ринок обвалився, з неї пішли провідні західні корпорації, закриваються заводи зі складання BMW, компанія Samsung призупинила виробництво телевізорів в Росії, LG вивчає питання зупинки власного підприємства, таким же чином діють і багато інших зарубіжних підприємств, а російський рубль нині коштує менше одного американського цента.
Результатом прорахунків Путіна, під час його нападу на Україну, стало те, що в Москві думали, що всі українці хочуть стати частиною Росії. А російські військові радники радили Путіну, що він хотів від них почути.
Найбільша проблема будь-якого тоталітарного режиму: на якомусь етапі вони самі починають вірити у все вигадане власною пропагандою, що, в кінцевому підсумку, призводить до катастрофічного провалу. Демократії, незважаючи на всі їхні недоліки, застраховані від цієї проблеми, оскільки виборці можуть змінити режим, який починає збиватися з визначеного народною волею шляху.
Росія може спробувати закріпитися на захопленій нею території, але вона зіткнеться з безперервним спротивом озброєної, забезпеченої, високомотивованої української армії, загонів територіальної оборони і цивільних повстанців.
Феномен російсько-української війни в тому, що велика армія з традиційною перевагою в танках та авіації нейтралізується меншою армією, яка використовує легку протиавіаційну та протиброньову зброю. Це абсолютно дивовижно. Хоча з 2014 року українська армія пройшла через масштабну реорганізацію та перепідготовку, а в Кремлі це воліли ігнорувати.
Так само ігнорується і величезний рівень втрат росіян на наземних позиціях. Тупиковість ситуації для російського командування полягає в тому, що це демотивує солдат так само, як і відсутність їжі, боєприпасів, пального і командної структури, котра руйнується через ліквідацію генералів, полковників і підполковників, що змушені самі на місцях підганяти солдатів іти в бій, коли ті, щоб отримати шанс вижити, починають імітувати бойову активність.
“Пролетарський розум” Путіна явно не передбачав наслідків провалу цієї його грандіозної воєнної авантюри. Але за все потрібно платити. Тому на Росію чекають десятиліття ізоляції, і санкції були лише початком бідності та голоду. Зрештою, саме підтримка Путіна росіянами уможливила все те, що в майбутньому чекає на Російську Федерацію. А всі мрії деспота відновити радянську імперію вщент руйнуються мужнім опором українського народу загарбникам, які й досі не зрозуміли куди їх втягнули кремлівці.
На папері в російському генштабі все виглядало дуже просто і оптимістично – коротка переможна війна і військовий парад у Києві на Хрещатику. Реальність виявилася діаметрально протилежною – українці готові битися на смерть за свободу своєї батьківщини, але російським зайдам цього зрозуміти не дано.
Війна показала, що сильні сухопутні війська і російські військові – це оксюморон. Силу можна виміряти або в чисельності військ, або в мотивації. І хоча російські військові поки що кількісно переважають українських, проте вони не мають достатньої мотивації та готовності воювати. Українці захищають свою державу і свої домівки, а російські військовозобов’язані взагалі не уявляють за що вони воюють.
Терорист Путін любить постійно підкреслювати, що він християнин. Однак усі дії Путіна вказують, що його “10 заповідей” перевернуті навпаки. Схоже на те, що він посланець Люцифера на Землі, і тому гординя підштовхнула його зробити “святим днем” для росіян незаконне захоплення Криму московитами.
В Росії немає жодних шансів на успіх. Українці борються не тільки за Україну, а й за демократію в усьому світі. Хоча цивілізований світ мав би більше підтримувати цю боротьбу і нарешті об’єднати свої спільні зусилля проти кремлівського божевільного.
Бо не дивлячись на те, що рівень світової ненависті до Путіна дорівнює любові світу до України, цього безперечно замало. Українська держава більше місяця веде нерівну боротьбу за своє існування, та колективний Захід постійно виявляє надмірну обережність, коли Росія планомірно знищує українські міста і села.
Російсько-українська війна – це міжєвропейська битва, а НАТО було створено саме для того, щоб протидіяти СРСР, а тепер і Російській Федерації. Невже не зрозуміло, що Путін не визнає право України на її суверенітет, і будь-які намагання умилостивити його своїм невтручанням від самого початку приречені на програш.
Україна сьогодні зробила те, чого не міг здійснити навіть розпад Радянського Союзу, вона усунула Росію зі світової арени, як глобальну державу, – економічно так і військово. І коли раніше визначали РФ, як заправку з “ядерною кнопкою”, то нині ситуація докорінно змінюється. Ще трохи і вона перетворитися на країну, де тільки й залишилася її “ядерна кнопка”. Оскільки російський експорт газу і нафти до Європи неухильно зменшується.
Протистояння України з Росією дуже нагадує відому боротьбу Давида проти Голіафа. А, як ми знаємо, груба сила не може перемогти розум та відвагу того, хто виходить на герць з потенційно сильнішим противником.
Озираючись на довгу історію народів, ми побачимо, що їхня слава була заснована на дусі опору тиранії та несправедливості, особливо коли здавалося, що ці сили зла потенційно більш потужні. Україна, яка захищає свій дім від російських загарбників, є квінтесенцією битви Добра зі Злом.
Західні санкції перетворюють російську війну на виснаження ще й на війну тилів. Україна забезпечена зброєю, продовольством, боєприпасами, коли Росія має покладатися лише на власні запаси, котрих надовго точно не вистачить. І щоб прогодувати військову машину, поставки їжі в армію не мусять зазнавати жодних перебоїв, а це для Москви зараз надзвичайно проблематично.
Безперечним плюсом для нас є і те, що в Росії вже значно менше ракет та боєприпасів. Вони не зможуть безкінечно тримати в облозі українські міста, в той час, коли російські військові втрати вже перевершили втрати СРСР в Афганістані, а кількість їхніх поранених з кожним новим днем війни швидко збільшується.
Не покращує ситуацію для Москви, що вже три чверті бойових батальйонів російської армії відправлено в Україну, і всі ми бачимо результати цього. Тепер у Путіна залишаються лише неорганізовані резервісти, Юнармія і нацгвардія, яка заточена тільки на розганяння мирних демонстрацій.
До всіх наявних проблем додається поширена в середовищі російських військових корупція. Контракти на пальне та боєприпаси часто виконуються шляхом підкупу малооплачуваного персоналу, який отримує значні “відкати” за те, щоб підписати документи на поставки, котрі ніколи не здійснювалися.
І тут ніяким чином вже не допоможе, що вся російська армія побудована на пропаганді і агітації, які добре спрацьовують у мирний час, проте під час військових дій не здатні замінити собою елементарні потреби армії, боєздатність якої починає розкладатися.
Важко зрозуміти, про що доповідала Путіну військова розвідка напередодні вторгнення Росії, яка не могла не знати, що поставки в Україну великої кількості “Стінгерів”, “Джавелінів”, а тепер і дронів-камікадзе “Switchblades” змінює ситуацію не на користь Москви.
Тим більше, що нині Україна має по декілька “Джавелінів” на кожен російський танк, а “Стінгери” показали свою виняткову ефективність ще під час радянсько-афганської війни.
На жаль, допомога Сполучених Штатів і НАТО й досі обмежується обороною зброєю: стрілецька зброя, “Джавеліни”, “Стінгери”, дрони, а не наступальною – літаки, новітні танки, артилерія та ракетні батареї. А це все надзвичайно необхідно українській армії, щоб вибити московців з захоплених позицій і розпочати звільнення окупованих Росією українських територій.
Українці чинять дивовижно героїчний опір і виявляють надзвичайну мужність під час боротьби з російськими зайдами. Проте кожен новий день цієї війни означає нові варварські воєнні злочини та незліченні руйнування, які спричиняє Україні військовий злочинець Путін і його кримінальне оточення.
Війна українського народу за свою незалежність буде вивчатися в тактичних посібниках у військових академіях, училищах і коледжах світу, як приклад успішного протистояння противнику, який сильніший, але не мав мотивації, що стало вирішальним фактором його поразки.
Путін безнадійно застряг в Україні. Та Захід й далі вичікує з критично необхідною допомогою, піддаючись ядерному шантажу з боку безжального диктатора. Українці продовжують виснажувати російські військові сили, і це може тривати доти, поки Путін не вирішить, що залишитися з України дорожче, ніж залишити Україну.
Тому саме від прийняття рішення озброїти Україну належним чином тепер залежить вирішальний поворот у цьому страшному протистоянні, як і те, наскільки довго ще буде тривати російсько-українська війна.
