УПЦ МП провела собор і в результаті заявила, що у вторгненні до України винний... Петро Порошенко. Дослівно це звучало так: «Усі ці факти є наслідком помилкової релігійної політики часів президентства П.О. Порошенка та руйнівної ідеології так званої Православної Церкви України. Переконані, що саме така діяльність попередньої влади та «ПЦУ» і стала одним з приводів військового вторгнення в Україну». Нескладно здогадатися, що про Путіна у заяві собору УПЦ МП - ані слова. Про предстоятеля РПЦ патріарха Кирила – також.
Заява Собору УПЦ МП, документ вкрай цікавий. Справа в тому, що з початком російського вторгнення в УПЦ МП назрів серйозний конфлікт, який мав у щось вилитися. Частина священиків була збурена відверто імперською позицією патріарха Кирила і зажадала його засудження. Велика група кліриків взагалі забажали над патріархом Кирилом церковного суду. Також серед священиків УПЦ МП знову заговорили про офіційне оформлення автокефалії УПЦ МП.
Взагалі сама тема автокефалії УПЦ МП виглядає дещо маразмом. В статуті УПЦ МП (укладеному у відповідності до статуту РПЦ) чітко говориться, що УПЦ МП є частиною РПЦ. Самокерованою (номінально), але частиною. Але сама РПЦ наразі перебуває в церковному розколі. Після надання Вселенським патріархом Томосу ПЦУ, РПЦ розірвала євхаристичне спілкування зі Вселенським патріархом і Константинопольським патріархатом, при чому в цьому питанні РПЦ не підтримала жодна інша православна церква. Тобто за церковними канонами наразі в Україні існує лише одна благодатна церква – Православна церква України з митрополитом Єпифанієм на чолі. РПЦ з усіма її частинами (тобто з УПЦ МП) – розкольники. А автокефалія всередині церкви-розкольника – це вже щось нове.
Очевидно, для УПЦ МП питання стоїть не як розібратися з бунтівною частиною священиків. Питання стоїть – як їм жити далі взагалі? Що з цього приводу заявив Собор? Він по суті, домовився домовлятися. Заява Собору це складне питання обійшла загальними фразами мовляв, так, питання є і вирішувати їх треба, але згідно процедури і детально.
Означає це, що на Соборі прибічники засудження патріарха Кирила і більш широкої автокефалії УПЦ МП опинилися в меншості проти ортодоксально проросійських митрополитів (Агафангел Одеський, Лука Запорізький, Павло Лебідь, Антоній Паканич тощо) і «бунтівникам» порадили стулити пельку. Бо вибір у них небагатий, або позбавлення сану, або перехід до ПЦУ. А там вже існує свій заслужений клір і свої молоді священники, які бачать, що ухід більшості українських православних в їхні церкви – справа часу.
Бо нема чого чіплятися за Московську церкву, думати треба швидше.
І схоже на Соборі додумалися. Ледь не половина Заяви Собору це суцільні ремства через те, що частина вірян уходить до ПЦУ на чолі зі священиками і храмами, і що група депутатів виступила з ініціативою взагалі заборонити діяльність УПЦ МП. У зв’язку з цим Собор в Заяві звернувся до президента Володимира Зеленського з закликом «зупинити церковну ворожнечу».
Це дуже важливий момент. Команда Зеленського взагалі відома своєю лояльністю до УПЦ МП. Ще не забулися часи Сергія Трофімова, діючого діакона УПЦ МП, в оточенні Зеленського. УПЦ МП в одній заяві засудила діяльність Порошенка і ПЦУ, і зразу ж звернулася за захистом до Зеленського. Натяк більш ніж прозорий: «Пане-президенте, ПЦУ буде підтримувати Порошенка, це очевидно – тому вам треба дружити з нами». Власне, так воно і відбувається від дня обрання Зеленського президентом.
Мета митрополита Онуфрія і керівництва УПЦ МП очевидна – аби по-новому все лишалося по-старому. Як на їх пропозицію відповість ОПУ – скоро дізнаємося. Бо справа в тому, що попри бажання керівників УПЦ МП міняється країна. Цього факту ОПУ ігнорувати не може.
