Надзвичайно напружена обстановка на Східному і Південному фронтах російсько-української війни говорить про те, що терористичні московські війська отримали наказ за будь-яку ціну відторгнути від України ці її території.
Путіну потрібно окупувати всю територію Донбасу, оскільки після цього він планує перекинути свої війська на Харківський, Одеський і Запорізький напрямки.
Після поразки під Києвом та на Чернігівському напрямку в Кремлі врахували усі уроки цих поразок і змінили тактику ведення боїв на українських територіях. Московці намагаються концентрувати переважаючі військові сили і техніку на критично важливих для них напрямках та закидають трупами поля боїв для того, щоб повільно, але просуватися вперед.
Крім того, Росія намагається захопити якомога швидше землі Донецької і Луганської областей, щоб підштовхнути Київ до переговорів про перемир’я, яке необхідне Москві для перегрупування своїх сил, відновлення військової техніки і вирішення питання приєднання до Російської Федерації Донбасу, Херсонської і частини Запорізької області.
Подільники Путіна чудово розуміють, що час працює не на них, а збільшення поставок для України дальнобійних гаубиць, танків, літаків та ще багато чого корисного, що має надійти по програмі ленд-лізу зі Сполучених Штатів, здатне корінним чином змінити ситуацію на російсько-українській війні.
Путін поспішає, намагаючись показати Заходу, що ніяка допомога Україні із зовні не здана зупинити агресію Росії щодо України, і що з ним потрібно домовлятися на його умовах.
По-суті, Кремль пробує про щось домовити з Сполученими Штатами, НАТО і Європою до того часу, як в Російській Федерації почнеться економічний колапс і бунти населення, коли воно побачить, які колосальні соціальні втрати нанесла війна Росії в Україні.
Спроби Москви діяти на випередження за умови провальних наслідків її воєнної кампанії в Україні очевидні для більшості політиків на Заході, які приймають рішення. Тому тактика радянських військ часів Другої світової війни – не рахуватися з будь-якими людськими втратами здатна давати лише тимчасовий результат.
Підводячи підсумки Битви за Донбас в травні можна сказати, що Російській Федерації не вдалося досягнути там своєї головної – цілі повністю захопити території Донецької і Луганської областей. Українські солдати і офіцери воюють мужньо, самовіддано й головне дотримуючись стандартів НАТО, до яких російські окупанти були явно не готові.
Тому, не дивлячись на надзусилля російських терористів на Донбасі, вони не взяли Донбас під свій контроль, і це головне в українсько-російському протистоянні. Нова тактика московців виявилася не такою ефективною, як вважали до того в генеральному штабі армії Росії.
Очевидно, що літо на Донбасі і на інших фронтах протистояння з московськими агресорами буде дуже жарким. Але ворог вже почав видихатися і це головне. Росія зможе ще надсилати нових резервістів, та, з кожною новою їхньою хвилею, їх якість, підготовка і мотивація будуть падати, а це означає, що вона не зможе здобути стратегічної переваги.
Можна спрогнозувати, що надходження модерної військової техніки до України через місяць чи півтора принесе вже певні зрушення у війні, а якщо військове обладнання буде доставлене в повному об’ємі та вчасно, то тоді українські війська самі підуть в контрнаступ і почнуть зачищати територію України від російських окупантів.
Звісно, важко сказати, чи зможе українська армія вийти до кінця літа на території, які Україна контролювала до 23 лютого 2022 року, але зрозуміло одне, – Путіну не вдався бліцкриг не тільки щодо всієї України, але й локальний бліцкриг щодо Донбасу і Півдня України, а це означає, що лише питання часу, коли ми вийдемо на позиції початку війни. І вже тоді Україна може починати переговори з Москвою щодо виведення російських військ з окупованого Криму і окупованої частини Донбасу.
