Економічна ситуація в самому Ірані є дуже важкою і іранська валюта катастрофічно знецінюється. Долар становить 40 тисяч реалів, а гроші людей розвіюються, як дим. 
Непряма участь Ірану у війні Росії в Україні вимагає більш чіткої позиції Української держави щодо ісламістського режиму іранських мулл. І тут мова може йти не тільки про військові поставки іранців до Російської Федерації. Питання ірансько-українських протиріч є більш глибинним. Як між державою, яка добровільно відмовилась від третього у світі ядерного арсеналу та країною, котра, за будь-яку ціну, хоче виробляти ядерну зброю, і цим не тільки становить величезну загрозу для своїх сусідів, але й для всього світу.
Росія, яка підрядилася допомагати Ірану в його намірах обов’язково приєднатися до “клубу ядерних держав”, чудово розуміє, яку величезну загрозу становить для всього Близького Сходу омріяний ядерний статус іранців. Але це саме те, чого так прагне Путін – дестабілізації близькосхідного регіону, щоб на фоні провокування хаосу проштовхувати там свої інтереси.
Тегеран, увійшовши в антизахідну коаліцію, яку з таким ентузіазмом створює Кремль, фактично обрізає собі шляхи до можливості домовитися зі Сполученими Штатами і Європою про послаблення, чи взагалі зняття з нього санкцій.
Антиамериканізм та бажання якомога більше досадити союзникам і партнерам США, стали однією з причин постійних антиукраїнських рішень режиму мулл, не дивлячись на те, що, у більшості випадків, стратегічні інтереси України і Ірану реально мало пересікаються.
З цього випливає, що українська сторона мусить офіційно попередити Тегеран, що поставки Росії дронів та можливе постачання балістичних ракет вважатиметься Україною участю Ірану в російсько-українській війні. І після її завершення ми залишаємо за собою право вимагати від Ісламської Республіки Іран виплат в повному обсязі репарацій для відшкодування завданих збитків українським громадянам і інфраструктурі України.
В Ірані вже зараз мусять зрозуміти, що військове партнерство з терористичною державою Росія не буде для них безкоштовним. Як і те, що за збитий іранцями український літак їм також доведеться відповісти в повному обсязі. Зближення з режимом Путіна має свою високу ціну, і про це в Ірані мають наперед знати.
Але в Ірані повністю підтримують агресію Путіна. Як зазначає клерикальна іранська газета “Kayhan” у статті “У війні в Україні винні західники, вони не залишили Росії іншого виходу, як нападати”: “Багато експертів шукають коріння нинішньої війни в Україні в 2014 році та спробі Заходу приєднати Україну до НАТО, коли західники прийшли до влади в Україні у 2014 році після кольорової революції”.
На думку авторів цього видання: “ліберальні ілюзії західного світу спровокували Путіна і він показав, що готовий завдати Україні великої шкоди, щоб не дати їй зблизитися із Заходом”. Далі “Kayhan” пише, “Верховний лідер Революції також провів подібний аналіз під час зустрічі з Путіним: “Війна – це сувора і важка категорія, і Ісламській Республіці зовсім не приємно, що від неї страждають прості люди, але у випадку з Україною, якщо ви не проявите ініціативи, якщо ви не вживатимете дій, то інша сторона стане ініціатором війни. Якщо дорога до НАТО стала б відкритою для України, то вони б через деякий час почали таку ж війну під приводом оспорювання Криму”.
Тут аятола Хаменеї точно повторює тезу путінської пропаганди, що Росія просто таки була змушена напасти на Україну, щоб та не напала на неї першою. Звісно, ця теза дуже сумнівна, проте для внутрішнього іранського інформаційного споживання вона запущена не випадково. Треба ж якось виправдовувати злочини в Україні свого терористичного союзника.
Однак в Ірані вважають, що мають право поширювати хаос в регіоні, при цьому обвинувачуючи інших в міфічних злочинах, яких просто не могло бути. Так днями в іранській пресі мелькала інформація, що на окупованій Іраном частині Південного Азербайджану “доблесні” іранські спецслужби заарештували аж 4 групи агентів ізраїльського “Моссаду”. Очевидно, що іранська влада прагне продемонструвати своєму народу, що все в неї знаходиться під повним контролем, і яку небезпеку і загрози несе Ізраїль “миролюбному” Ірану.
Тут можна відразу сказати, що арешт такої великої кількості нібито “агентів Ізраїлю” є чистою фікцією. Щось на зразок того, як в часи російської окупації України масово виловлювали “агентів Заходу”, і під тортурами вони швидко в усьому “зізнавалися”.
Такі “героїчні” результати можуть бути підводкою до висунення іранцями претензій Азербайджану в тому, що він, мовляв, дозволяє проникнення зі своєї території “ізраїльської агентури”. Чим спричиняє нагнітання негативу в двохсторонніх відносинах Ірану і Азербайджану.
Схоже на те, що такий масовий улов “ізраїльських агентів” потрібен Ірану для того, щоб відвернути увагу його населення від дуже важкої економічної і соціальної ситуації в країні, котра постійно погіршується. Верховному лідеру Ірану аятолі Хаменеї потрібні вороги, щоб на них можна було списати усі свої прорахунки і важке життя народу. В Тегерані й далі продовжують фантазувати, що ще трохи і Америка почне розпадатися, втрачаючи при цьому свій статус наддержави, а долар перестане бути визнаною світовою валютою.
У дійсності економічна ситуація в самому Ірані є дуже важкою і іранська валюта катастрофічно знецінюється. Так одна з найбільш тиражних іранських газет “Donyae eqtesad” (Світ економіки) наводить слова представника Економічної комісії іранського парламенту Сейєда Гані Назарі: “На жаль, парламенту ще не ясно – хто в уряді відповідає за економіку? Хто відповідальний за програми уряду та бюджет – перший віце-президент, віце-президент з економічних питань, чи багато з тих людей, які приймають рішення. Пане президенте! Долар становить 40 тисяч реалів, а гроші людей розвіюються, як дим. У зв’язку з цим урядова економічна команда, яка є незлагодженою командою і не має відповідального лідера, мусить бути підзвітною парламенту. Під час зустрічей, які ми проводили з людьми у виборчих округах, ми не могли переконливо пояснити поточну ситуацію на ринку валюти та золота, й навіть уряд та сам президент не мають щодо цього переконливої відповіді”.
Звісно, що Сейєд Гані Назарі жодного критичного слова не може сказати на адресу аятоли Хаменеї чи його фундаменталістської клерикальної влади. Але ніяка підзвітність урядової економічної команди парламенту не здатна спасти від продовження падіння іранську валюту – реал. Коли політика превалює над економікою, тоді такі результати стають цілком очікуваними і закономірними. Усе це логічні наслідки того, що Іран став на бік Росії у її війні в Україні та протистоянні з Заходом. Прогнозовано далі буде ще гірше. Адже найбільший ворог іранського народу – це його малоосвічене і некомпетентне ісламістське керівництво.
Та якщо уважно проаналізувати провідну іранську пресу, то на сьогодні в цієї країни є три основні вороги – США, Ізраїль і Україна. Негативні статті про Україну з’являються в іранських медіа ледве не щодня. Часто навіть перекриваючи негатив про Ізраїль, що стало для їхніх ЗМІ вже традицією. Політичною фішкою іранських засобів масової інформації давно вже є те, що Україна не має права на існування. І хоча це не завжди декларується прямо, але випливає з пропонованих іранцям статей.
Іран відкрито прагне значно більшого, ніж те, що він має нині. Як вважає ветеран іранської дипломатії колишній посол в Мексиці Кадірі Абьяне: “Для того, щоб прискорити зміну світового порядку і рухатися до нового світового порядку, необхідно посилити економічну та військову міць країн, які виступають проти американської політики, і ми не є винятком із цього правила. Зміцнення сил опору та співпраця між політичними полюсами та різними країнами є дуже важливим чинником у цьому питанні. Оскільки співпраця і досягнення консенсусу щодо засилля Америки – призведе до зміни поточного світового порядку і швидшого просування до нового світового порядку та формування багатополярного світу. Бо як сказав Путін, мультиполяризація світу в кінцевому підсумку є на благо народів”.
Іран відверто прагне до зміни світового порядку, і тому політичний тандем “Росія-Іран” несе пряму загрозу не тільки для України. Програш Української держави у протистоянні з московською імперією відкрив би шлях для нападу на свого сусіда – Саудівську Аравію, навіть ще до того, як в Ірану могла бути ядерна зброя. Так само це становило б небезпеку і для багатьох держав арабського світу, більшість з яких вважають для себе доцільнішим дотримуватися нейтралітету під час російсько-української війни.
У Тегерані переконані, що протистояння України з Росією однозначно вирішиться на користь Москви. І тим болючішим стане сприйняття в Ірані геополітичної поразки Путіна в Україні.
В історії вже не раз бувало, що ті, хто повністю поставив на виграш однієї з сторін, виправдовували це тим, що зробити це змусили їх складні обставини, котрі у них об’єктивно склалися. А у випадку ворожого ставлення Ірану до України, у Тегерану не було жодних об’єктивних причин бажати зникнення Української держави з мапи світу. Ставши на бік нашого ворога, вони понесуть за це відповідальність.
У цьому контексті виглядало б логічним, якщо б Україна, попередньо узгодивши це зі своїми партнерами з Азербайджану, ініціювала в ООН питання порушення прав людини і громадянських свобод в окупованому Іраном Південному Азербайджані. А також утиски азербайджанської мови, культури і традицій корінного народу Південного Азербайджану – азербайджанців. У питанні окупації Південного Азербайджану Іраном Україна мусить виявити свою непохитну позицію, ставши першою державою, котра підніме це питання перед Радою Безпеки ООН.
Насильницька іранізація південних азербайджанців є не менш ганебним явищем, ніж примусова русифікація України в часи Російської імперії і Радянського Союзу. Очевидно, що таку ініціативу України має підтримати сам Азербайджан, Туреччина та інші тюркомовні держави, для яких доля південних азербайджанців не є пустим звуком.
Україна на міжнародній арені мусить продемонструвати свою принципову наступальну позицію. Тому що агресивний та непередбачуваний Іран у нинішньому вигляді не мусить більше існувати, оскільки він, як і Російська Федерація, є штучною державою, яка об’єднала території підкорених нею народів.
Україна, як ніхто інший, розуміє, як то бути під іноземною окупацією. Бо вона сама століттями не могла позбутися московського ярма. І в Ірані даремно очікують, коли “труп України” пропливе мимо них. Тегеран марно вв’язався у цю ганебну для себе історію. Але за все потрібно відповідати, особливо якщо ти добровільно став на бік світового зла, яке все більше наближається до свого неминучого розгрому і остаточної поразки.
