Найцікавіше у публічності, тобто у тому, що я веду свій блог про війну – це зворотній зв’язок. Ні, звичайно коменти друзів чи читачів є у кожного дописувача, я про інше. Це коли тобі пишуть не тільки ті, хто підтримує тебе, з кім співпадає твоя думка, твої друзі, а й вороги. Звісно, що здебільшого свої реакції на теми, що я виставляю до роздумів чи обговорення, пишуть вороги, бо їм дошкуляє правда, муляє тема, бо є знає «кішка чиє сало вкрала».
Наприклад, люди з ОРДЛО вперто доводять мені, що проголосувавши на так званому «референдумі» вони потрапили у рай, де у них все гарно та «пабагатому». Чим більше вони мене в цьому намагаються переконати, тим більше проговорюють свої біди. Одна людина написала мені, що дуже рада, що в нас ввели рецепти на усі ліки й ми вимремо, як вимирають вони, бо в них давно ліків немає, то хай в нас не буде. Я сказала, що не дуже переймаюся з цього питання, бо у мене є лікар, яка може виписати цей рецепт та аптека де завжди є ліки, тим більше, що поки війна, є доволі великий перелік ліків, які продають й без рецепта, тобто я маю повний доступ до усього, що може зберегти моє здоров’я та своєчасно надати мені медичну допомогу, а чи є в неї це. Й одразу «мы живем хорошо, у нас все есть, главное, что без бендер, нациков и фашистов».
Дивна справа, колись психологи дадуть відповідь на питання стосовно цього феномену, виправдання за будь яку ціну своїх дій та дій агресора.
Це не Стокгольмський синдром, ні, це інше. Бо жертви тероризму виправдовують дії терориста, шукають в них якесь умовне добро, логіку, користь. Але мешканці ОРДЛО не жертви тероризму, вони співучасники терористів, бо у критичній більшості підтримали окупацію, стали колаборантами, воюють за свої ідеї, які співпадають з ідеями окупантів.
Але, я могла б зрозуміти, коли у 2014-2016-му вони вигороджували окупантів й закривали очі на усі злочини та зміни, що відбувалися у ОРДЛО, вони намагалися створити собі реальність, яка б співпадала з їх мріями. Але далі, коли їх життя стрімко погіршувалося, вони вперто казали «лнр лучшее, что могло с нами случиться, хорошо, что мы не в Украине».
Я думаю, що цей феномен це вже генна пам’ять радянської людини, яка за будь яких обставин переконувала себе, що її життя, це найкраще, а десь ще гірше, ця мантра дуже допомагала їм жити. Десь ще гірше, то є надія, що хтось страждає ще більше-ось що гріло радянську людину та ось що гріє проросійських мешканців ОРДЛО та самих росіян.
Але, я трошки відволіклась. Я почала з того, що мені подобається зворотній зв’язок, особливо, коли з ОРДЛО чи росії мені пишуть притаманні люди, які не втратили розум, мають критичне мислення та совість. Тоді діалог чи монолог стає цікавим для обох сторін.
Я часто пишу, що ось після мобілізації чоловіків,яка прокотилася ОРДЛО, випалюючи там усе чоловіче у соцмережах жінки ОРДЛО почали використовувати штамп, «каждый город республики – как Иваново, баб полно, а мужиков нет».
Поясню, на росії є місто Іваново, де при радянському союзі було багато ткацьких виробництв, там працювали здебільшого жінки. Туди їздили чоловіки з усього срср у пошуках дружин чи просто гарно провести час. Тому ті, хто жив у срср згадують це місто, як штамп, який стисло показує образ міста, де живуть жінки, злі, сексуально голодні, готові заради чоловіка та сексу на будь які дії. Цей образ створювався саме у часи срср, де, як ми знаємо «сексу не було». Тому досі цей вислів «місто Іваново», сприймається саме за цим штампом.
Після Другої світової війни на підприємствах міста Іваново працювали переважно жінки, взагалі текстильна промисловість у часи срср вважалась виключно жіночою галуззю. Тоді Іваново й прославилося, як місто наречених. Популярним це формулювання стало у 1981 році з виходом фільму «Чесний, розумний, неодружений».
То от у зворотному зв’язку мені написали, що вже давно місто Іваново, що на росії, не є містом жінок-наречених, жінок-одначок, бо вже давно фабрики розібрані й розкрадені, тому роботи жінкам там немає.
Так, згідно зі статистичними даними, місто Іваново вже не займає перше місце по росії за кількістю наречених – на тисячу чоловіків тут припадає 1214 жінок, що, втім, все одно помітно вище за середній показник по росії. Головним містом наречених на росії тепер є Ярославль, де на тисячу чоловіків припадає 1227 жінок.
Ось ми й прийшли до того, про що я
писала у статті.
Ця стаття знайшла великий відгук у читачів з росії, тому я отримала дуже багато повідомлень. Більшість з них підтвердження тому, що росія вимирає. Це бачать притаманні росіяни. Це почалося до війни. За часи путінізму це явище стало настільки стабільно- масштабним, що мешканці росії вже вбачають у цьому й диверсію, й заговор, й навіть роботу путіна на Китай.
Оці 140 мільйонів росіян, це фікція, ілюзія, яку створюють для підтримання величі росії й її цінності.
Насправді вже давно росія приховує статистику щодо реальної кількості мешканців росії.
Й це не дивно. Бо саме такі дії – приховування статистики – вони вчинили й в ОРДЛО.
Нагадаю, що в ОРДЛО був проведений так званий перепис населення, результати якого одразу засекретили.
В ОРДЛО росія створила ілюзію того, що там є люди, добробут й люди щасливі у цьому гетто. Ні, звісно ж там є люди, але їх кількість з 2014-року зменшилася, на цей час там проживає десь біля 35% від тої кількості, що була на початок війни.
Я хочу запропонувати читачам новину, яку мені переслали з росії. Одразу попереджаю, що на росії цю новину вже назвали фейком, а людину від якої оприлюднено ці данні-неіснуючою.
Я не можу сказати, чи існує (існувала) ця людина на росії, але усі факти кажуть про те, що навіть, якщо ця людина соціальний псевдонім, факти річ вперта, та оприлюднені данні, мають підґрунтя.
Ця інформація стара, бо вона від 2010 року, саме тоді на росії пройшов перепис населення. Але чомусь оприлюднені офіційні факти викликали масову недовіру серед росіян, що породило купу слухів та сперечань.
Дивно, люди на росії свято вірять путіну та у те, що ось-ось вони стануть наддержавою, але банальний перепис населення викликав в них таку недовіру.
Можливо це через те, що зрештою вони бачать, як змінюються їх міста, деревні, районі центри, чи не змінюються. Знаходяться в стані 60-ті, 80-ті, 90-ті. Тільки люди усе старіші, тільки людей усе менше.
Якщо дивитися на російській світ очима мешканця столиці, то, звісно ж, усе процвітає, а людей все більше. Але чомусь ці люди мають східні риси обличчя, є мусульманами, є гастарбайтерами, а ніяк не росіянами. Але чомусь кремль видає громадянство росії усім гастарбайтерам, немов утворюючи іншу реальність, де вже немає різниці, як виглядає той руський, аби паспорт казав світу- вот мы, великая россия, нас 140 миллионов, россиян.
Лист з інформацією, що я отримала, викладу цитатою: «Лжецы и лицемеры. За что уволили Екатерину Улитину. Почти девчонка Екатерина Улитина, сотрудница Центрального Аналитического Центра отдела ЗАГСа, рассказала всему миру о том, что по данным ЗАГС на 1 июня 2010 года — в Российской Федерации по документам числится живого населения всего 89 654 325 человек, а не 142 000 000, как было заявлено официально в переписи населения.
Екатерина Улитина даже привела настоящую статистику: «За весь 2009 год умерло 5 000 854 человека. А за период с 01.01.2010 г. до 1 июня 2010 года умерло уже 4 678 856 человек. Правительство знает об этом, ведь каждый квартал правительство фиксирует наши отчёты ЦАЦ РФ, но реально оно обнародует совсем другие цифры. Более того, в течение 10-15 лет в России ожидается смертность около 40 000 000 человек!»
После того, как она открыла всем эти страшные факты о реальном количестве живых россиян, её уволили из Центрального Аналитического Центра отдела ЗАГСа. После увольнения её немедленно подтянули в одну известную организацию. Там вежливые люди очень вежливо посоветовали Екатерине впредь держать свой язык за зубами. Девочка всё это хорошо поняла и сделала выводы. Сейчас она замужем, у неё всё хорошо. Но всю эту историю она вспоминает с горькой усмешкой на губах. Кстати, начиная с рассказов Екатерины и по настоящее время, эту Катину информацию никто не опроверг — ни ЗАГС, ни организация, в которой допрашивали Катю.
А поэтому, мы имеем полное право считать эту информацию достоверной. Таким образом, Россия вымирает не от числа 142 миллионов человек, а от 89 миллионов человек. Как говорится, почувствуйте разницу. Каждый квартал правительство РФ фиксирует отчёты ЦАЦ РФ, но реально цифры обнародует совсем другие.
Ниже приводится официальный график смертности коренного населения России и прироста числа мигрантов: Обратим внимание, что даже по официальным данным общий прирост населения происходит за счет Чечни, Дагестана, Тувы и других регионов Сибири, тогда как славянское население Европейской части России сокращается, вымирает (см. рис.). В Чечне вместо 75 – 80 процентов русских стало 1 – 2 процента.
В Москве вместо 95 процентов русских стало менее 50 процентов. Как видно по данным за 2010 год, реальная (5 млн. чел.) и официальная (240 тыс. чел.) демографическая убыль населения занижена в ~20 раз! Как же так? А вот и ответ. Ещё не за долго до сложения полномочий Ельциным, уже во всю шла подготовка к будущим фальсификациям. В 1999 году были заведены уголовные дела почти на все руководство Госкомстата.
Новому президенту нужна была хорошая статистика. Факт сокрытия чудовищного по масштабам умерщвления людей указывает на умышленное создание таких жизненных условий, которые рассчитаны на полное физическое уничтожение населения России, в основном русских. Спохватываться поздно и некому. Умерщвление людей происходит на глазах у всего мира. Не важно каких – тупых, наивных или умных.
Сам факт остается чудовищным. Мир равнодушен, в чем его нельзя упрекнуть – слишком много бед натворила страна Россия. Нас осталось уже мало. Да и ждать конца осталось недолго. Ничего удивительного. Еще Зюганов, лидер КПРФ и Жириновский лидер ЛДРП на каких-то выборах в своих предвыборных речах говорили, что в год Россия теряет более 3,5 млн чел. Время прошло. Цифры увеличились.
Сначала по 5 млн в год, потом за полгода, как мы видим в 2010 – за полгода почти 5 млн чел. Значит за год 10 млн? Но эти цифры уже никто не озвучивает. Получается, если в год умирает по 10 млн, с 2010, то сколько же нас осталось? Ещё меньше чем 42 млн? Подумай над этой информацией, и расскажи другим, чтобы человеки задумались и начали принимать правильные решения по спасению себя и своих близких».
Звісно, якщо це так, то це дуже гарна новина.
Те, що росія вимирає, на це вказують усі факти. Ну, по-перше, росія займає перше місце у світі по наркоманії, хворих на СНІД та ВІЛ інфікованих, а також у 10-ці країн з високим рівнем хворих на олігофренію, по-друге, росія займає перше місце у світі по загиблим у ДТП та від алкоголю, по-третє, росія займає перше місце у світі по лікарським помилкам, що призвели до загибелі хворого й визначена країна, яка має високий рівень споживання алкоголю та суїцидальних випадків.
Сюди додається суцільне зубожиння, низький рівень соціального захисту, високий рівень мілітарі-пропаганди, звісно ж, високі втрати на війні, тотальний дефіцит ліків у тому числі якісних ліків.
Все це недодає бажання жити на росії та народжувати на росії, тому наразі росіяни, що мають голову на плечах та ще й наповнену чимось окрім пропаганди, масово тікають з країни.
Все це дає нам надію. Ворог слабішає. Ворог вбиває себе з середини. Для кого й для чого? Але най буде. Колись, я в цьому впевнена, самі росіяни будуть вимагати розслідування злочинів путіна та його режиму, що призвів до знищення росії, а може й ні, бо китайські власники рабам не дозволять це робити.
