Вашингтон на 180 градусів «розвернув» свої оцінки української воєнної кампанії.
Ще місяць-два тому практично усі американські спікери в один голос казали, мовляв, ЗСУ забезпечені всім необхідним для контрнаступу… Тим самим переносячи усю відповідальність за долю війни\перемоги саме на Сили Оборони України. Таку відстороненість наших західних партнерів зазвичай «підпирала» думка про неминучі «різдвяні переговори» Києва з московитами, «раптом що».
Буквально на вихідних «хором» зʼявилися декілька статей - від Observer до Wall Street Journal, - з протилежною риторикою:
Observer: Захід повинен зосередитися на підготовці військ України, інакше нам доведеться розплачуватися, союзники по НАТО припустилися помилок у підготовці українських військових і довго зволікали з оснащенням ЗСУ. Помилки значною мірою пояснюють повільні темпи українського контрнаступу. Багатомісячні затримки з постачанням зброї дали російським військам час на створення оборонної лінії, що значно ускладнило завдання українцям.
Wall Street Journal: Коли Україна розпочинала свій великий контрнаступ на початку літа, на Заході знали: ЗСУ не володіють ні необхідною підготовкою, ні достатнім арсеналом озброєнь - від снарядів до бойових літаків, - необхідних для того, щоб вибити російські сили з укріплених позицій. Однак Захід сподівався, що відвага і рішучість українців все ж дозволять їм узяти гору, пише газета. У ЗСУ немає переваги в небі, без неї складні наступальні операції просто неможливі. Київ не має у своєму розпорядженні достатньої кількості засобів ППО, щоб розмістити їх поблизу лінії фронту, що забезпечило Росії домінування в повітрі.
Подібні публікації передають настрої в політичних кулуарах: еліти починають усвідомлювати ціну нерішучості Вашингтона, і намагаються в такий спосіб достукатися до господарів перших кабінетів країни. Зараз йдеться про літаки та ракети.
Україна з літаками F-16 досягне переваги в повітрі та знищить ППО РФ, - Девід Дептула, екскерівник розвідки ВПС США для Голосу Америки. Дептула критикує нерішучість «американського керівництва» за зволікання з передачею Україні F-16: песимізм йде від людей, які не організовують повітряні кампанії. Потрібно близько 3-4 місяців, щоб навчити бойового досвідченого льотчика-винищувача, а обслуговувати літаки можна за контрактом у численних приватних організацій (тобто - не в Україні). Вони готові це зробити.
Чимало медіa, аналізуючи південну лінію фронту, констатують: лінія оборони рашистів тримається доти, доки в України немає ATACMS. Західні експерти сподіваються, що т.зв. «зернові обстріли» Одеси та Миколаєва в підсумку призведуть до надання Україні цього виду ракет. Речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат взагалі переконаний, що за допомогою далекобійних ракетних систем ATACMS Україна могла б знищувати російські берегові ракетні комплекси та кораблі в портах ворога.
У публічній площині Вашингтон щиро підтримує Київ, компліментарно, або, принаймні, «з розумінням» відгукується про операції ЗСУ, але при ухваленні чергових рішень про надання нових типів озброєнь невідома політична логіка домінує на військовою. Фактично, це ті ж самі граблі, на яких Білий Дім топчеться з самого початку війни московитів проти України, що призводить до затягування остаточного розгрому орків на українських землях.
Політична думка в США еволюціонує, але якось «по граблях».
