Вступ України до Північноатлантичного альянсу важливий не стільки парасолькою колективної оборони, скільки можливістю вести війну з московією за стандартами Альянсу. Плюс — це шанс мобілізувати всі ресурси Заходу у боротьбі з імперіалістичними конвульсіями кремля. Інакше програє не тільки Україна, але й наші західні партнери.
Досі перспективи України на вступ до Альянсу розглядалися через призму «колективного мислення», навʼязаного США та Німеччиною: «після завершення війни», «потрібні реформи» і т.д. Та упродовж останніх декілька тижнів колишні урядовці, незалежні експерти та подекуди урядовці починають піддавати сумніву цю чиновницьку логіку Вашингтона та Берліна.
«Північноатлантичний альянс має прийняти Україну якомога швидше. Зволікання із приєднанням України до НАТО стимулює режим путіна до нескінченного продовження війни… Прийшов час зробити прямо протилежне послання... Тоді для путіна продовження цієї війни буде безцільним, а для Росії – руйнівним», — екс-посол США при НАТО Курт Волкер.
Заяв про доцільність відкрити двері колективної безпеки для Києва стає дедалі більше, я тут зібрав лише скромну частину з них.
Шлях України до членства в НАТО – це частина виграшної стратегії як для самої України, так і для всього блоку. Навіть до повного звільнення окупованої частини України альянс міг би поширити «парасольку НАТО» на території, підконтрольні українській владі. Допомогти Україні перемогти Путіна – це життєво важливий інтерес США. Адже у попередніх війнах у Європі було втрачено понад 800 000 американських життів. Запобігти цьому може саме Україна, - ексчиновник Пентагону Ян Бжезінський.
«Найкращий спосіб забезпечити тривалий мир і стабільність у Європі – це приєднати Україну до НАТО. Наступного літа Альянс відзначатиме своє 75-річчя на саміті у Вашингтоні. Запрошення для України приєднатися було б ідеальним способом святкування”, - екс-генсекретар НАТО Андерс Фоґ Расмуссен.
Ребекка Генрікс, Гудзонський інститут: «Дозвольмо Україні вести цю війну так, як це робили б ми! Іншими словами, Україна повинна набути перевагу у повітрі, отримати безпілотники більшого радіуса дії, пришвидшити отримання F-16». Подібні заяви зробили і екскомандувач армією США в Європі, генерал-лейтенант Бен Ходжес та ексдиректор ЦРУ Девід Петреус.
Саме розрізненість Європи та США створює можливості кремлівському фюреру думати про можливий напад на НАТО через 6-7 років. Тоді як економічний потенціал країн-членів НАТО дає змогу надавати підтримку Україні, проте не використовується повністю.
"Складіть разом економіки країн, що підтримують Україну в боротьбі з росією, і ми перевершимо [росію] у співвідношенні 30 до 1", — МЗС Великої Британії Девід Кемерон. Він летить до Вашингтона з ідеєю мобілізувати всіх союзників, — WSJ. Мобілізацію економіки провела Московія. Вона не лише наростила воєнний чек до рекордних $100 млрд наступного року, але й переключила значну частину цивільних заводів на виробництво танків та безпілотників. Тоді як Захід розкручується дуже кволо і не здатен виконати навіть своїх зобовʼязань перед Україною.
До мобілізації закликають й інші посадовці. Наприклад, очільниця міноборони Нідерландів Кайса Оллонгрен: жодна країна не може впоратися з сучасними загрозами безпеці самотужки.
У березні-квітні 2022 року "колективний розум" також намагався відгородитися від війни в Україні мантрами про "небажання бути стороною конфлікту". Але голос України, а також заяви високопоставлених експертів та частини прогресивних урядовців змінили позицію Заходу. Схоже, зараз ми переживаємо другу хвилю, внаслідок чого Вашингтон та Берлін вимушені будуть відмовитися від зручної мантри - на користь безпеки всього світу.
