Кремлівський диктатор скористався багатомільйонним майданчиком і вирішив розіграти грошову карту. Мовляв, для чого США допомагати Україні. «Неужели американцам нечем заняться? У вас есть проблемы на границе. Проблемы с миграцией, проблемы с национальным долгом. Более 33 триллионов долларов. Вам нечем заняться. Поэтому вы должны воевать на Украине. Не лучше ли договориться с Россией?», — це було пряме звернення до консервативних американців аби вони натисли на сенаторів і конгресменів. І Україна не отримала грошей та зброї.
«Договориться, уже понимая ситуацию, которая складывается на сегодняшний день, понимая, что Россия будет бороться за свои интересы до конца, и, понимая это, собственно, вернуться к здравому смыслу, начать с уважением относиться к нашей стране, к ее интересам и искать какие-то решения?», — продовжив далі Путін. Тут прямо звучить відмова вести будь-які переговори про завершення війни. Путін налаштований вести війну далі і кине на неї всі ресурси російської держави.
Між рядками — він запропонував західному світу нову велику угоду. Дуже хиткий нестабільний мир спочатку на пів України, а далі на всю — і ще далі РФ піде захоплювати нові землі.
Саме тому прозвучала риторика, дуже схожа на ту, яку чули українці напередодні повномасштабного вторгненя. Що ні, ми не збираємось нападати. Тепер це стосується Польщі та Латвії.
«Раздувается российская угроза. Россия направит свои войска в Польшу только в одном случае: если со стороны Польши будет нападение на Россию. Почему? Потому что у нас нет никаких интересов ни в Польше, ни в Латвии — нигде. Зачем нам это? У нас просто нет никаких интересов. Одни угрозы», — розказав Путін. Це анонс нових територіальних захоплень, якщо впаде Україна.
На місці Генштабу Польщі я би дуже уважно послухала це інтерв’ю — протягом двох годин нашу сусідку згадують 36 разів. Американці почули альтернативну історію, як поляки розв’язали Другу світову війну і співпрацювали з Адольфом Гітлером. Путін настільки викрутив історію, що саме поляки стали винуватцями шестирічної Другої світової війни, бо відмовились віддати Гданськ, як те попросив Третій Рейх. Ось, мовляв, і Україна так само веде до третьої світової — відмовляються робити те, що треба Путіну.
Тут же з барського плеча — Путін майже урочисто пообіцяв Обрану шматок Закарпаття, якщо вдасться окупувати Україну. Мовляв, звісно, угорці мають право на «історичні землі».
Путін пішов на це інтерв’ю, бо хоче зіграти у головний прийом Володимира Зеленського на початку повномасштабного вторгення. Він напряму звернувся до американського консервативного виборця. Він вирішив посіяти сумніви, чи варто підтримувати країну, яка знаходиться за тисячі кілометрів. Чи варто витрачати гроші — відносно невеликі для американського бюджету 60 мільярдів доларів, на українську допомогу. Путін офіційно попросив забити на Україну і дозволити її окупувати.
Мораль цього інтерв’ю?
Росія не відчепиться від України, поки їх не відрубаєш руки. Хотілось би, аби це розуміло українське керівництво, яке затіяло сумнівну гру у заміну популярного Головнокомандувача ЗСУ на достатньо неоднозначного Олександра Сирського.
Так само наші західні партнери нарешті зрозуміли, що з Путіним неможливо домовитись. Дід на схилі життя вирішив надбати гори трупів, ріки крові — лише тому, що вважає, що в ХХІ столітті можна бути таким як Петро І триста років тому.
Не знаю, як консервативні реднеки-трампісти, як оцінять історичні фантазії Путіна. Але очевидно, що Росія — проблема не лише українців. Путін офіціно заявив, що вважає США «тєрпілою» і націлений далі рвати держави, бо йому так можна.
