Вся історія нашого північного сусіда — це історія хвороби, вивчення якої призводить до однозначних висновків.
12 червня московити відгуляли день росії. Та досі залишається загадкою, від кого три з лишком десятиліття відділилася москва і якою є її ідеологія. От подивіться.
В основі гімну московії покладено музику, взяту з гімну совєтів, але герб і прапор — атрибути царського режиму: двоголова курка і аквафреш.
Розстріляну більшовиками царську сімʼю «пригвоздили» до лику святих, але державна пропаганда насправді поклоняється і возвеличує тирана сталіна.
Типовий носій скрєпів з містечка Бальшой Смердяч (Вологодська обл.) намагається натягнути на свою азійську голову міфологічну велич «вєлікай расії», та найбільшою геополітичною катастрофою ХХ ст. вважає (за путіним) розвал її антипода — радянського союзу.
Біполярочка як психологічний розлад закладений кремлем в основу панівної ідеології держави, і цьому є пояснення.
Країну в масі своїй населяє люмпен, і йому подобається совковість, зі сталіним у голові, соціальними подачками в кишені й тотальною безпросвітністю на душі. Базового соціального стандарту дотримано.
З іншого боку, на совок густим шаром намазано вигадану велич предків, наприклад, Александром Невським. Це потрібно для стимулювання штучної гордості країною. Тут все логічно, бо якось важко пишатися періодом воєнного комунізму, сталінським терором, масовою колективізацією чи застоєм періоду брєжнєвщини. Бо інакше доведеться і далі будувати комунізм із плавним переходом в антиутопію. А тут тобі щедро прикрашена постать Петра (котрий всього мудрого набрався на Заході), Катерини ІІ з її численними коханцями та Распутіна, який обходжував своїми сексуальними практиками дружину Миколи ІІ. Його член наразі виставляється в галереї Санкт-Петербурга і дивно, що графічну копію його пеніса досі не прикрутили до російського герба.
Фальшивий іконостас псевдовеличі московити намагаються підперти відомими прізвищами, котрі боролися з імперією. При путіну вони всі були б іноагентами та сиділи б у вʼязниці «за дискредитацію армії».
Достоєвський і Толстой — найвідоміші у світі російські літературні прізвища. Фьодор Достоєвський відсидів у Сибіру 4 роки каторги за свої антиімперські політичні погляди. Лев Толстой написав у 1904 році антивоєнну статтю «Отямтесь», а також виступив проти кріпацтва. В результаті підконтрольний царю Синод РПЦ відлучив Толстого від церкви за «антиправославний дух».
Наступна генерація російської богеми наступила на аналогічні граблі «скрєпів»: Ніколай Гумільов, видатний поет Срібної доби, заарештований за участь у антирадянському заколоті та розстріляний більшовиками 1921 року. Осип Мандельштам, один із найвідоміших поетів ХХ ст., декілька разів заарештовувався і 1938 р. помер у ГУЛАГу. Марина Цвєтаєва наклала на себе руки, Анну Ахматову, Бориса Пастернака, Михайла Зощенка переслідували. Причина одна — антирадянські погляди… а тепер вони — культурна гордість нації, яка відновлює совок.
З науковцями ситуація аналогічна. За «несталінські» досягнення в генетиці заарештований Ніколай Вавілов, він помер у в'язниці. Андрій Сахаров за правозахисні та антирадянські виступи позбавлений Нобелівської премії миру і був засланий. Сергій Корольов, батько совєтської космічної програми, 10 років провів у вʼязниці. Таких прикладів сотні, від художників та артистів до інтелектуалів.
Московія встояла як держава не завдяки кремлеві та його режимам, а всупереч. Вся історія цієї держави — це наміри диктаторів різної формації знищити вільнодумство, насадивши неуцтво та послух. Коли це нарешті вдасться, «вєлікай рассії» і наступить крах. Кремль наразі дуже старається.
