За І квартал 2023 р. обсяги мікрокредитування в Україні зросли на 39%. За січень-березень 2023 р. було укладено близько 1,9 млн. нових договорів про мікрокредитування (на 18% більше, ніж у ІV кварталі 2022 р.) на загальну суму 9,23 млрд. грн. (майже на 39% більше, ніж у ІV кварталі 2022 р.).
Минулого року ринок мікрокредитування впав дуже сильно, сягнувши «дна» у ІІ кварталі 2022 р. (1,36 млрд. грн.). Загалом за 2022 р. видано 23,9 млрд. грн. мікрокредитів – це в 2,7 рази менше, ніж в 2021 р. Але з ІІІ кварталу 2022 р. йде розширення обсягів мікрокредитування.
Також зростає і заборгованість за мікрокредитами. Якщо за 2022 р. вона скоротилася з 13,1 до 8 млрд. грн., то за І квартал 2023 р. – знову зростання – на 0,7 млрд. грн.
Мікрокредити видаються, як правило, на не дуже великі суми (середня сума виданого у І кварталі 2023 р. мікрокредиту становила близько 5 тис. грн.). У той же час мікрофінансова організація для багатьох боржників – це «позичальник останньої надії». Реальний процес оцінювання ризиків позичальника тут мінімальний (майже не здійснюється). Але бізнес-модель тут така, що добросовісні позичальники змушені переплачувати на величезних відсоткових ставках, аби покрити збитки від неповернення кредитів недобросовісними позичальниками. Відповідно, в умовах України ставка мікрокредиту доволі часто сягає 2,5% на день. Що дорівнює понад 900% річних. А по деяких позичальниках мікрокредитів мова йде навіть про 1500% річних.
Навіть до повномасштабної війни мікрокредити в основному бралися для покриття «касових розривів» (гроші до зарплати) – орієнтовно близько 70% усіх мікрокредитів у 2020-2021 рр. мали саме таку причину. І, виходячи з теперішньої економічної ситуації, ймовірно, цей відсоток «мікрокредитів на виживання» – лише збільшився. Але є також випадки використання мікрокредитів для т.зв. «емоційних покупок» або для ставок в онлайн-казино (не випадково, немала частина мікрокредитів онлайн видається вночі).
На початку травня 2023 р. Нацбанк виступив з ініціативою внести зміни до профільного Закону України «Про споживче кредитування», якими передбачити три базові зміни, які мають торкнутися мікрофінансових організацій. По-перше, має бути обмежена максимальна відсоткова ставка – не більше 0,8% (у річних це трохи менше 300%). Але ця ставка має включати будь-які додаткові комісії і платежі від позичальника. По-друге, мікрофінансові організації (МФО) хочуть зобов’язати робити хоча б мінімальну перевірку платоспроможності позичальника. По-третє, пропонується запровадити додаткові штрафні санкції за невиконання МФО норм оновленого закону (навіть до повномасштабної війни порушення з боку МФО були масовими).
Після банківської реформи часів Порошенка в Україні банківський ринок більш цивілізований, ніж ринок МФО. Відтак, принаймні частину найбільш платоспроможних і сумлінних позичальників перетягувати на банківське кредитування – під значно нижчі відсотки. Не лише шляхом обмеження дій МФО, а шляхом передовсім розширення кредитування населення.
Але люди змушені звертатися до мікрофінансових організацій не від хорошого життя. Це індикатор того, що в людей зникають джерела отримання доходу (безробіття, борги з виплати зарплати), баланс доходів і витрат людей погіршився (через суттєве зростання цін), а також, що в людей закінчуються заощадження. Війна затягується, «фінансова подушка» заощаджень тоншає. У нас є реальний ризик скочування великої частини населення навіть не у бідність, а у жебрацтво.
Тому ключовим економічним завданням для влади зараз (з яким вона явно не справляється) є боротьба з безробіттям і збереження доходів людей – перш за все, зарплат.
