Європейський Союз надіслав більше грошей Росії за газ і нафту, ніж Україні на допомогу. Також партнери зволікають і з іншими важливими питаннями, зокрема постачанням зброї та розпоряджанням російських активів. 
Про це йдеться у статті
Financial Times.
Україні важко утримувати лінію фронту через нестачу боєприпасів. Контрнаступ був невдалим частково тому, що ЗСУ не мали змоги боротися у небі. Це є результатом відмови західних лідерів у зверненні Києва щодо винищувачів або їх неспроможності виконати обіцянки щодо боєприпасів.
Крім того, партнери не бажають надавати зброю, яка потрапляє згодом до самої Росії. Проте цього місяця генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що міжнародне право дозволяє Україні захищатися від агресивної війни шляхом ударів по військових цілях всередині країни-агресора. Автор статті наголосив, що міжнародне право не змінилося раптово – якщо це дозволено зараз, то це було дозволено два роки тому. Тож у всіх цих випадках більш рішучі дії два роки тому залишили б Україну та Захід сьогодні у набагато кращому становищі.
У санкціях Заходу занадто багато недоліків та лазівок. У результаті ЄС заплатив Росії набагато більше грошей за нафту і газ за перший рік повномасштабної війни, ніж він дав Україні за два. Минулого року санкції стали більш ефективними, але раннє застосування було б кращим.
Два роки тому західні країни заблокували доступ Москви до понад $300 млрд валютних резервів. Вони пообіцяли не розблокувати їх, доки Москва не компенсує Україні кошти за руйнації. Але домогтися компенсації шляхом передачі активів у фонд відбудови України поки не наважилися.
Тож якби два роки тому лідери, які вирішили знерухомити російські резерви, пішли далі й повністю їх захопили, зараз вони були б використані заради майбутніх потреб України, зокрема реконструкції. Як з військового, так і з економічного боку, у таких стараннях ЄС з обережністю є небезпека, адже це призводить до затримок і проблем. Наприклад, в Україні відкладені рішення спричинили більше страждань і дали більше сміливості російському лідеру Володимиру Путіну. Адже він думає, що може просто зачекати, доки західні країни втратять інтерес до України.
