Олігарх Ігор Коломойський вирішив звернутись до Європейського суду з прав людини, враховуючи те, що національні суди продовжують його утримувати під вартою без будь-якої виправданої правової мети, з повним паплюженням вимог Конвенції з прав людини.
Про це йдеться у заяві адвоката Олександра Лисака.
Нижче наводимо текст заяви адвоката Коломойського:
«Ми з Ігорем Валерійовичем Коломойським прийняли рішення звернутись до Європейського суду з прав людини, враховуючи те, що національні суди продовжують утримання Ігоря Валерійовича під вартою без будь-якої виправданої правової мети, з повним паплюженням вимог Конвенції з прав людини.
Суди безпідставно продовжують ув’язнення Ігоря Валерійовича без наявності будь-яких доказів того, що він може перешкоджати в той чи інший спосіб правосуддю. Йому визначено абсолютно неадекватний розмір застави в сумі понад 3 млрд. грн., яка є рекордною в історії України. Українські суди послідовно закривають очі на стан здоров’я Коломойського, який страждає на діабет, гіпертонію, хронічний панкреатит, атеросклеротичну хворобу магістральних судин, стеатоз печінки, холеостаз, сечокам’яну хворобу, аортальну недостатність та стан якого суттєво погіршується в умовах утримання в ізоляторі, що підтверджують висновки авторитетних лікарів. Національні суди не здатні пояснити чому виключно тримання під вартою здатне забезпечити належну процесуальну поведінку мого клієнта та чому більш м’які запобіжні заходи, такі як домашній арешт зі здачею всіх документів, що дають право виїзду закордон, не підходять для такої мети.
Суди ніяк не реагують на очевидну повну необгрунтованість підозри за якою Ігоря Валерійовича звинувачують в імітації внесення в касу Приватбанку 5,8 млрд. гривень у 2013 році, при тому що весь оборот готівкових коштів Приватбанку на кінець 2013 року становив 7,3 млрд. гривень. Фактичне невнесення настільки шаленої суми готівкових коштів заблокувало би роботу банку та призвело би до величезного касового розриву. Більше того, відсутність такої суми коштів в касі мало би бути миттєво виявлено державною адміністрацією Приватбанку після його націоналізації або Нацбанком під час щорічних інспекційних перевірок банку, але ніяк не через 10 років правоохоронним органом. Однак українські суди не бажають навіть трохи розібратись, які ж насправді «фантастичні» та нереальні речі інкримінують моєму Клієнту.
Також ми вважаємо, що таке «фантастичне» кримінальне провадження проти Ігоря Валерійовича та його ув’язнення несе в собі приховані політичні мотиви. Перший прихований мотив пояснюється створенням сприятливої та обіцяної картинки «деолігархізації» перед суспільством. Другий прихований мотив полягає в унеможливленні роботи Ігоря Валерійовича над правовою стратегію щодо повернення націоналізованих в нього активів. Виникло дуже цікаве співпадіння, що лише після ув’язнення мого клієнта українські суди розпочали масово відмовляти в позовах щодо оскарження націоналізації Укрнафти та Укртатнафти».
