США мають бути готові до врегулювання територіальних суперечок та заворушень усередині країни, а також турецьких та китайських амбіцій на Кавказі та в Центральній Азії.
Що станеться всередині Росії, якщо війна проти України й надалі йтиме не на користь Москви? Можливі сценарії варіюються від початку революції та заворушень до громадянської війни та розпаду РФ. І шанси з кожним днем зростають.
США мають бути готовими до таких ймовірностей. Вашингтон і його союзники повинні готуватися до стримування будь-яких хвилювань у Росії та працювати з партнерами над відповіддю на проголошення самовизначення чи навіть незалежності. Це також до відновлення територіальної цілісності держав, регіони яких зараз окуповані російською армією.
Про це у статті для
Wall Street Journal пишуть директор Центру Європи та Євразії у Гудзонівському інституті Пітер Раф та старший науковий співробітник Гудзонівського інституту Люк Коффі.
Вони переконані, що США слід зміцнити західну орієнтацію регіонів, таких як Центральна Азія, де російський вплив швидше за все випарується. Якщо хватка Москви втратить свою силу, Білий дім має очолити міжнародні зусилля щодо моніторингу російської ядерної та іншої зброї масового знищення. Сама Росія складається з 83 федеральних суб'єктів, багато з яких мають культуру, історію та мову, відмінну від Москви та регіонів навколо нього. Деякі регіони, такі як Черкесія та Башкортостан, вже мають певні рухи за незалежність. Розрив між Кремлем та його солдатами дуже великий. Путін все ще непропорційно відправляв на поле битви представників тюркських меншин, намагаючись їхніми руками реалізувати свої імперіалістичні фантазії в Україні.
«У якийсь момент ці загартовані у боях ветерани повернуться додому, у сум'яті смертями своїх чоловіків регіони. Якщо ці народи спробують від'єднатися, важко уявити, щоб це сталося мирно, як, наприклад, у випадку Естонії, яка була відновлена у 1991 році. Імовірніше, що це будуть криваві конфлікти на кшталт Першої Чеченської війни 1994-го», – пишуть автори.
Вони також переконані, що якщо Росія зазнає поразки в Україні, але це не призведе до її власного руйнування, тоді, швидше за все, її буде переповнено теоріями змови та образами, як це сталося з Веймарською Німеччиною після Першої світової війни. У ході цього процесу баланс влади у російському суспільстві ще більше зміститься у бік мілітаристських «яструбів».
Перед лютневим вторгненням в Україну Путін експериментував з так званими приватними арміями, такими як ПВК «Вагнер», які він використав, щоб випробувати Захід у таких місцях, як Сирія, не ризикуючи російською армією. В Україні він теж використав найманців. Також Кремль виділив субнаціональні збройні формування через офіційні підрозділи. Наприклад, 141 моторизований полк спеціального призначення – це є так звані «кадировці». Раф і Коффі не сумніваються, що лідери таких груп стануть важливими гравцями, а можливо навіть воєначальниками у боротьбі за владу після Путіна.
Автори зазначають, що Росія втрачає вплив на сусідні країни. Нещодавно США організували мирні переговори між Азербайджаном та Вірменією, спираючись на ініційований Вашингтоном діалог на рівні ООН кілька місяців тому. Також у новинах Казахстану були повідомлення, що азербайджанський нафтопровід "Баку-Тбілісі-Джейхан" почне транспортувати казахську нафту на ринок вже наступного року. Таким чином Росія втратить багаторічну монополію на експорт казахської нафти. Ще 10 місяців тому обидві події вважалися немислимими.
Раф та Коффі припускають, що після російської війни проти України давні та непомітні територіальні суперечки можуть знову спалахнути. Серед таких автори називають потенційні конфлікти за острови Укатний, Жорсткий та Малий Перлинний у Каспійському морі, за території на російсько-естонському кордоні, Курильські острови, а також за фінську Карелію, яку Росія привласнила після Зимової війни у 1939 році. Також експерти впевнені, що, користуючись слабкістю Москви, Молдова добиватиметься виведення російських військ із Придністров'я, Азербайджан – з Нагірного Карабаху, а Грузія – Абхазії та Цхінвалі.
Турбулентність може розпочатись і в інших місцях. Як тільки Росія втратить вплив на своїх клієнтів на Близькому Сході та в Африці, Китай та Туреччина спробують заповнити цей вакуум. Особливо вони можуть спробувати зміцнити свою присутність у Центральній Азії та Кавказі. Заходу слід розширити та поглибити свої зв'язки у політичному вакуумі, створеному російським провалом в Україні.
«Там, де це доцільно, НАТО та ЄС мають скористатися моментом для великого розширення, ухваливши країн-кандидатів та аспірантів. Там, де розширення НАТО та ЄС є недоцільним, США та ЄС мають зміцнити економічні та дипломатичні зв'язки, а також заохочувати регіональну інтеграцію», – радять автори.
Вони попереджають, що рано чи пізно Росія повернеться. Захід ніколи не зможе розраховувати на те, що Москва відмовиться від своїх імперіалістичних мрій. Навіть якщо мине багато років, перш ніж вона зможе відновити сили, щоб знову мати можливість загрожувати своїм сусідам. Але США та Європа можуть використати момент та серйозно зміцнити європейську безпеку на кілька наступних десятиліть.
