Науковці з відділу вірусів та імунітету Інституту Пастера дослідили, чому «Омікрон» заразніший за інші штами коронавірусу та як довго триває ефективність бустерної дози вакцини. 
Робота викладена у журналі
Nature.
Вчені протестували дев’ять моноклональних антитіл, які використовуються у клінічній практиці проти Covid-19 або перебувають у доклінічній розробці.
Науковці з'ясували:
■ Шість антитіл втратили всю противірусну активність, інші три були в 3-80 разів менш ефективні проти «Омікрону» у порівнянні зі штамом «Дельта».
■ Антитіла Бамланівімб/Етесевімаб (комбінація, розроблена Lilly), Касірівімаб/Імдевімаб (комбінація, розроблена Roche і відома як Ronapreve) і Регданвімаб (розроблена Celtrion) не чинили противірусної дії на «Омікрон» взагалі.
■ Комбінація Тиксагевімаб/Цілгавімаб (розроблена компанією AstraZeneca під назвою «Евушелд») була у 80 разів менш ефективна проти «Омікрону», ніж проти «Дельти».
Вчені помітили, що кров тих, хто перехворів на Covid-19, (зібрана протягом 12 місяців після появи симптомів (і кров вакцинованих Pfizer або AstraZeneca (взята через п’ять місяців після імунізації) лише частково нейтралізувала варіант «Омікрон».
Але сироватки людей, які отримали бустерну дозу Pfizer, залишалися ефективними проти «Омікрону» навіть через місяць після вакцинації.
Однак для повної нейтралізації «Омікрону» вимагалося від 5 до 31 рази більше антитіл у порівнянні з «Дельтою» в аналізах клітинних культур. Ці результати допомагають пролити світло на постійну ефективність вакцин у захисті від тяжких форм захворювання.
«Ми продемонстрували, що цей варіант («Омікрон» – ред) набув значної стійкості до антитіл. Більшість терапевтичних моноклональних антитіл, доступних зараз проти SARS-CoV-2, неактивні», – каже один із авторів дослідження Олів'є Шварц.
Це дослідження показує, що варіант «Омікрон» знижує ефективність вакцин та моноклональних антитіл, але результати допомагають пролити світло на постійну ефективність вакцин у захисті від тяжких форм захворювання.
