Дослідники з США змоделювали зміни в структурі S-білка SARS-CoV-2, починаючи з моменту розпізнавання ним клітини до проникнення в неї, і показали важливу роль у цьому процесі гліканів. На думку вчених, робота яких опублікована в журналі
eLife, придушення гліканування може бути потенційно ефективною стратегією запобігання передачі вірусу.
Передача генетичного матеріалу клітини-господаря здійснюється коронавірусом за допомогою S-білка, що складається з трьох компонентів – трансмембранного пучка і двох субодиниць: S1 і S2.
Перша пов'язується з молекулою-рецептором ACE2 на поверхні клітини, а друга забезпечує процес злиття мембран вірусу і клітини. Однак точний порядок, в якому ці дії відбуваються, досі залишався невідомим.
Дослідники Університету Райса спільно з колегами з Північно-Східного університету змоделювали, як субодиниця S2 змінюється в ході цього процесу. Вчених особливо цікавило, яку роль в процесі проникнення вірусу в клітину грають глікани – цукри на поверхні S-білка. Тисячі симуляцій показали, що ті формують «клітку», яка «фіксує» S2 після відділення від S1 аж до злиття мембран.
Крім того, моделювання показало, що цей процес допомагає процесу злиття мембран, подовжуючи так звані пептиди злиття. Гліканування S2 значно підвищувало шанси пептидів злиття з'єднатися з клітиною-хазяїном. При відсутності ж гліканів ймовірність цього була мінімальною.
«Без гліканів вірусна частка, швидше за все, не зможе проникнути в клітину. Наше дослідження показує, як цукри можуть контролювати інфективність [SARS-CoV-2]», – підкреслює один із авторів роботи Пол Уітфорд.
