Ідея святкування «Дня народного единства России» знаходиться в кричущій суперечності з історичною основою свята.
Вигадки та реальність
Формальна підстава для святкування – звільнення Москви від загонів Речі Посполитої, козаків та московитів московськими повстанцями 7 листопада 1612 року. Святковим днем оголосили 4 листопада, намагаючись створити альтернативу дню більшовицької Жовтневої контрреволюції. Чому вибір припав на 4, а не на 6 чи 8 листопада, лишилося не зрозумілим.
Більшовицький переворот спричинив тривалу й криваву громадянську війну, тому панівний посткомуністичний режим Росії вирішив протиставити ідеї розбрату свято єдності. Але, Смута, події якої стали підставою для новоутвореного свята, не що інше як громадянська війна.
За владу билися різні боярсько-олігархічні клани, із залученням значної кількості московського простолюду. Ситуацію ускладнювало протистояння різних моделей державного управляння: козацької демократії, московського авторитаризму (самодержавства) та польської конституційної монархії з потужними складовими аристократичної республіки.
Ополчення Мініна і Пожарського не звільнили Московію від інтервенції козацтва та Речі Посполитої. Навпаки, вони скинули владу царя Владислава, який отримав трон з дотриманням усіх необхідних законних процедур, за підтримки родового боярства. Коли Владислава обрали, за схожою процедурою, королем Речі Посполитої, жодна європейська країна не сумнівалася в легітимності його влади.
Підстава посткомуністичного свята – громадянська війна і переворот влаштований одним з учасників протистояння. Те саме, що й у більшовицького «Дня Великой октябрьской социалистической революции», тільки з більш давніх часів. Зрозуміло, що на Московії святкують лише події пов’язані з війнами, мабуть побєдобєсіє прописано в архетипі.
Лишається не зрозумілим: чому події громадянської війни та перемогу одної частини московства над іншою, назвали днем народної єдності? Про інший шлях до єдності, ніж силовий примус опонентів, вони не знають?
Пікантна кумедність ситуації: народне ополчення Мініна-Пожарського фінансувалося англійцями та голландцями. Тобто, ці загони бойовиків не більш народні, ніж найняті більшовиками, для здійснення каральних функцій, китайці та латиші.
Твердження про довільність обраної дати та братовбивчу війну, як основу свята легко перевіряються і практично очевидні. Трохи інша ситуація з джерелами фінансування загонів Мініна-Пожарського. Зануримося докладніше в це питання.
«Хто платить, той і музику замовляє»
Історія взаємин Англії та Московії почалася 24 серпня 1553 року. Того дня корабель англійської «Московської» торговельної компанії «Едвард – Добре починання» пришвартувався біля монастиря Святого Миколая в гирлі Північної Двіни.
«Московська» компанія створювалася в Англії з далекосяжною метою. Серед її засновників зустрічаються прізвища членів британського уряду, статут затвердив Парламент Англійського королівства. Протягом тридцяти років акціонери не отримували дивідендів.
Тобто, головна мета компанії – не швидке отримання прибутку, а пошук нових шляхів і ринків, задля розвитку торгівлі. Усе відбувалося в умовах гострої боротьби за першість з Голландією, яка становила серйозну конкуренцію у торгівлі мануфактурою.
Початок видавався вдалим – цар Іван Грозний погодився на монопольне становище Московської Англійської компанії в морській торгівлі. Москва постачала англійцям хутра, пеньку, поташ та іншу сировину, отримуючи натомість вироби англійської промисловості, зі зброєю включно.
У 1587 році, син і спадкоємець Грозного – цар Федор Іванович, точніше реальний правитель Московії – Борис Годунов, вирішив, що монопольне становище англійців не вельми корисно позначається на прибутках Московського царства, і відмінив монополію.
Конкуренти англійців, голландці, погоджувалися оплачувати московську сировину сріблом, а не тільки товарами власного виробництва. Це значно розширювало фінансові можливості панівного режиму Московії.
На тлі неврожаю та спричиненого ним великого голоду 1601 – 1603 років, наявність вільних обігових коштів трохи поліпшувало скрутне становище царя Бориса.
Частка голландського срібла переважала в загальних надходженнях від торгівлі з іноземцями. Наприклад, в 1604, загальна кількість срібла, отриманого Московським царством від торгівлі з англійцями, французами та голландцями склало 43 505 рублів, з них голландська частка = 27 113 рублів.
Багато це, чи мало? Наприкінці XVI століття усі надходження до царської скарбниці становили близько 1,4 мільйони рублів, з них 800 тисяч: митні збори, судові та шинкові мита.
Хутровий ясак утворював важливу частку московських прибутків – його експорт становив близько 90%, що давало надходжень до царської скарбниці біля 100 тисяч рублів.
Крім того, важливу статтю експорту становила пенька. Вільні, не закріпачені помори виготовляли пеньку високої якості, з якою не могла конкурувати жодна інша. До XIX століття англійці закуповували її для потреб флоту, аж поки на заміну вітрильникам не прийшли пароплави.
Виготовлення пеньки – яскраве свідоцтво переваги вільної праці над рабською, яке лишилося непомітним для панівних московських режимів. На заміну кріпацтву прийшли ВКП(б) та ГУЛАГ, бо Москва вперто не помічала переваг вільного підприємництва та ринкових взаємин.
Повернемо увагу від московської економіки до політичної ситуації в Європі того часу. Збурене Реформацією протистояння католиків та протестантів зростало, аби вилитися в Тридцятилітню війну 1618 – 1648 років. На початку XVIІ століття напруга майже відчувалася в атмосфері: обидві сторони готувалися до великого збройного протистояння.
На чолі католиків виступали Габсбурги: монархи Іспанії та Священної Римської імперії німецької нації. Один з чільних союзників Габсбургів – Річ Посполита, в якій дії Контрреформації, в кінцевому підсумку, спричинили Хмельниччину, і занапастили цю державу. Але це відбулося в середині століття. На його початку протестантські держави шукали засоби послаблення союзника Габсбургів.
Одне з важливіших завдань протестантів – запобігти посиленню католицького короля речі Посполитої. Справа в тім, що Владислав Ваза міг претендувати одразу на престоли трьох держав: Швеції, Речі Посполитої та Московії. Престоли двох останніх він навіть посідав певний час.
Протестантські держави прагнули позбавити королевича Владислава московського трону, поки він не обійняв престол Речі Посполитої.
Задля протидії цьому Англія вирішила профінансувати ополчення Мініна-Пожарського. Пригадаємо, що кількома роками раніше католицький король Іспанії Філіп II, мало не захопив Англію експедицією Великої Армади.
Буря врятувала Британію, але англійці вирішили, що Бог допомагає тому, хто сам здатен про себе подбати. Тому надали грошову допомогу московським супротивникам царя Московії і королевича Речі Посполитої.
Московський історик Іловайський відзначив: кожен ратник ополчення Мініна-Пожарського отримував 50 рублів згідно першого розряду, і 30 – за другим. Якщо зважити, що в попередні часи гармаш на Московії отримував 3 рублі на рік, виникає питання: звідки такі кошти в фіно-угорського купця середнього достатку Кузьми Мініна чи «худородного» дворянина Дмитрія Пожарського?
Порахуємо: задля утримання хоча б тисячі бойовиків, Мініну знадобилося, щонайменше, витрачати 40 тисяч рублів щорічно. Якщо врахувати, що річні митні надходження Нижнього Новгороду, де мешкав Кузьма Мінін, становили 6 тисяч рублів, виникають серйозні сумніви в платоспроможності цього купця.
Чи могли скинутися грошвою міщани Нижнього Новгороду? Якщо врахувати, що прибутки середньої міської родини міщанина Московії не перевищував одного рубля на рік – сумнівно.
Натуральне господарство селян давало ще менший зиск. Тому Пожарський вичікував тривалий час на грошові вливання, аби спорядити вояків. Безоплатно на Московії воювали, і воюють, тільки повні патріоти.
Не будемо стверджувати, що Пожарський очікував виключно на англійські гроші. Фінансову допомогу могла надати й протестантська Швеція. Але, в 1612 році помер король Карл IX, і через нову інавгурацію грошова підтримка вельми забарилася.
В липні того ж року до Архангельську прибуло півсотні англійських вояків. Їх провідник доповів Пожарському, що з відома короля Англії вони прибули для надання послуг. Пожарський, вірогідно, врахував попередню допомогу шведів, які окупували Великий Новгород, і відмовився навідліг. Проте, це не означало відмову від англійських грошей та пороху, яких в інших місцях просто не водилося.
Якщо пригадати, що тоді козаки гуляли від Вологди до Архангельську, чим псували торгівлю англійцям та іншим іноземним підприємцям, чи варто дивуватися рішучим діям англійської корони?
Москва взяла гроші та … кинула англійців. Новий уряд Федора Романова надав Московській англійській компанії право на безмитну торгівлю, але встановив низьку межу цін, із забороною вивозити шовк.
Зиск від інвестицій
Але іноземці отримали інші пільги. У 1620-х роках голландці отримали право на пільгове вивезення збіжжя, поташу та лісу. Через десятиліття їм надали право на будівництво металургійних заводів на Московії. Справа виявилася надприбутковою – торгівля гарматами давала понад 500% прибутку від продажу гармат.
Один з головних експортних товарів Московії – зерно. Торгівля ним приносила величезний зиск англійським та голландським купцям, натомість як продаж хутра з Московії стрімко втрачав свої позиції, під тиском мануфактури прогресивних країн.
На отримані кошти Москва закупала зброю. Що ще треба державі, яка головним сенсом існування вважає зовнішню експансію?
У середині XVII століття обіг зовнішньої торгівлі Московії перетнув межу 1,2 мільйони рублів. Влада Романових трималася на коштах торгівлі з протестантськими державами.
В якості ілюстрації історія особистого успіху. В 1630 році на Московію приїхав голландський купець Андрій Вініус. Спочатку він торгував збіжжям, у деякі роки обсяг перевищував 100 тисяч пудів.
1631 року йому надали право вільного торгу по всій Московії. У 1632 році він запропонував царю збудувати в Тулі гарматний завод. До того Московія купувала артилерію в шведів за ціною 1,5 рубля за пуд (16 кг) чавунної гармати. Вініус продавав вироби по 60 копійок за пуд, при собівартості 10 копійок.
За пару десятків років Вініус з голландськими компаньйонами побудували 7 заводів, чим повністю забезпечили потреби Московії в гарматах, ядрах та гранатах.
Таким чином голландці створили Московії металургійну промисловість та забезпечили її військо артилерією. Син Вініуса, також Андрій, зробив блискучу кар’єру в якості московського дипломата.
Подібних історій можна навести багато. Іноземці створили на Московії майже все: від Кремля до реалізації планів ГОЭЛРО.
Посилення Московського царства відбулося за допомогою передових європейських країн. Романови прийшли до влади за англійський кошт. Щоб потім Москва розказувала байки про свою неповторну культуру, особливий цивілізаційний шлях та святкувала дні народної єдності.
