В епоху феодальної роздробленості, що була притаманна для Європейських державних утворень середньовіччя, на теренах Русі утворились феодальні князівства. В той час феодального дроблення зазнавало Франкське королівство, Священна Римська Імперія, Польське королівство та інші. Все це вказує на те, що Русь, або як її називали у тогочасній Європі латиною – Рутенія, була невід’ємною частиною європейського політичного життя.У ХІІІ столітті навала монголів докорінно змінила на віки геополітичний ландшафт Східної Європи, наслідки чого ми сьогодні відчуваємо на собі. Землі більшої частини Русі, в тому числі й Київ, були знищені або захоплені монголами. Решта територій, хоч і зазнали менших руйнувань, проте були вимушені платити данину. До територій, що уникнули розорення належали Галицько-Волинське князівство, яке трохи згодом трансформується в Руське королівство, а також Новгородська Республіка. Саме цим уламкам величної Русі вдасться протриматись на мапі Європи ще декілька століть.
Саме трагедію Новгородської Республіки хотілось би трохи розкрити перед українською аудиторією. В уяві пересічного українця новгородська земля є чимось невід’ємним від Росії – правонаступника Московської держави. Так говорить російська історична пропаганда, яка добре навчилась присвоювати собі історії анексованих країн. Проте так було не завжди, Новгородська Республіка вела цілу серію кровопролитних війн з Московським князівством за право жити у незалежній демократичній країні.
За своєю сутністю Новгородська Республіка була торгівельною морською державою з демократичним устроєм. Вищим органом влади республіки було Віче, тобто парламент. Воно обирало посадника, тисяцького і навіть архієпископа. Архієпископ був уособленням виконавчої та судової влади республіки. Він розпоряджався скарбницею, вів зовнішні зносини та мав право суду. Князь у Новгороді також був, проте на відміну від князівств Русі, він був запрошений та виконував суто воєнні функції, для чого з ним укладався договір "ряд". Якщо князь не справлявся зі своїми обов’язками, його могли позбавити княжіння та вигнати, що неодноразово і робилось.
Як бачимо, за своєю сутністю Новгородська Республіка була антагоністом Московського централізованого царства, та більше належала до культури скандинавських та прибалтійських країн Європи. У період найбільшого розквіту до складу Новгородської Республіки входили території від Балтійського моря на заході до Уральських гір на сході й від Білого моря на півночі до верхів'їв Волги та Західної Двіни на півдні. У ХІІ-ХІІІ століттях до складу республіки входило Псковське князівство.
Вигідне торгівельне розташування, а також експорт продуктів селянського промислу: хутро, мед, риба, віск, сало, льон та хміль; робили Новгородську Республіку одним з найбагатших державних утворень середньовіччя. Це аж ніяк не влаштовувало Московію, яка почала набирати сили на уламках монгольських улусів. Як і не влаштовувало зближення Новгородської Республіки з Великим князівством Литовським і Руським.
Протягом XV сторіччя Московія здійснила три військових походи проти Новгорода. Бажаючи зближення з Києвом у 1470 році новгородці запросили єпископа у Київській митрополії, відновленій у складі Вселенського патріархату. Це в значній мірі підривало позиції єпископів-самозванців, які засіли в Москві та претендували на землі Русі. У зв’язку із загрозою ідеологічним засадам існування, московський князь Іван ІІІ розпочав похід проти Новгорода. У 1471 році новгородські війська зазнали поразки на річці Шелонь, а вже у 1478 році за результатом облоги московитськими військами Новгорода, республіка припинила своє існування та була анексована московитами.
Для порівняння, Руське королівство (Галицько-Волинське князівство) припинило своє існування у 1349 році, та остаточно було поділене між Польським королівством та Великим князівством Литовським і Руським у 1392 році, що на 100 років раніше за падіння Новгорода.
Захоплення Новгорода московитами супроводжувалось масовими депортаціями бояр та іншої місцевої еліти. "Вічовий дзвін" - символ новгородської демократії був вивезений до Москви.
У 1569-1570 роках, вже будучи у складі Московського царства, Новгород зазнав карального походу опричників царя Івана IV Грозного. Через спроби новгородців відірватись від "братських обіймів" Москви та перейти у підданство до Речі Посполитої, московити страчували містян та піддавали їх жорстоким тортурам. Число жертв серед жителів Новгорода оцінюється в 15 тисяч, серед них жінки і діти. Після цього погрому Новгород назавжди втратить статус значного міста Русі, та вже ніколи не відновить своєї значущості.
Наприкінці XVI початку XVII сторічь, з метою захисту південних кордонів Московського царства від набігів татар, а також колонізації регіону Чорнозем'я, багато новгородців будуть депортовані на ці землі для заселення нових регіонів. Це остаточно підірве потенціал цих земель до відновлення та розвитку.
Сьогодні Великий Новгород є невеличким нерозвинутим обласним центром Росії. Але враховуючи розвиток сучасних подій та спіральний рух історії, хто зна … Можливо доля дасть цьому місту другий шанс на утворення розвинутої демократичної держави у північно-східній частині Європи. Адже Новгород має більше спільного з Києвом, Стокгольмом та Варшавою ніж з Москвою. Можливо настане час, коли на прикладі Києва, викрадена історія Новгорода повернеться з підземелля кремля справжньому власнику.
Між іншим саме прапор Новгорода було обрано в якості символу спротиву легіону "Свобода Росії", що воює у складі ЗСУ та російською несистемною опозицією.
