Москва прагне використати нестабільність на Близькому Сході, але уникнути ескалації. 
Про це пише
Foreign Affairs.
Після атаки ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня Росія зацікавлено спостерігала за погіршенням ситуації на Близькому Сході, яка тривожила її головного противника - Сполучені Штати. Однак 13 квітня Москва занепокоїлася, коли Іран, союзник, що зростає, випустив понад 300 ракет і безпілотників у відповідь на атаку на консульство Ірану в Дамаску. Незважаючи на успішну нейтралізацію цієї атаки протиракетною обороною і підтримкою з боку США та інших партнерів, Ізраїль відповів ударом по системі ППО С-300 в Ісфахані через шість днів. Це засвідчило, що обидві сторони прагнуть уникнути війни, але безпосередньо спрямовані дії на своїй території означають зміну правил взаємодії між ними, що ускладнює оцінку намірів одна одної і збільшує ризик ескалації. Ця нестабільність викликає занепокоєння у Росії, яка намагається утримувати баланс між підривом позицій США в регіоні та необхідністю уникнути надмірних зобов'язань, уникаючи поширення війни на Близькому Сході.
Можлива вигода для Москви від наростаючої напруги між Іраном та Ізраїлем полягає в тому, що це відверне увагу і ресурси США від України, де Росія веде військові дії. Після атаки 7 жовтня адміністрація Байдена направила додаткові батареї Patriot на Близький Схід, використовуючи обмежені ресурси, які були потрібні Києву. У квітні, очікуючи удару у відповідь Ірану, США посилили військову присутність у регіоні для допомоги Ізраїлю. У червні, у світлі напруженості між Ізраїлем і "Хезболлою", Вашингтон спрямував кораблі та морських піхотинців у регіон. Ескалація конфлікту потребуватиме додаткових ресурсів США, що вигідно для Кремля. Можливе збільшення цін на нафту також ускладнить зусилля адміністрації Байдена щодо стримування цін на паливо до виборів у США. Президент Росії Володимир Путін, ймовірно, буде задоволений складною ситуацією, в якій опиниться Джо Байден.
Проте ширший конфлікт у регіоні несе серйозні ризики для Москви. Якщо Ізраїль почне військові дії проти Хезболли або Ірану, Росія зіткнеться з низкою неприємностей: втягнення свого союзника Сирії, ослаблення можливостей Ірану постачати зброю Росії та погіршення відносин з арабськими державами Перської затоки та Іраном. У разі масштабнішого конфлікту США можуть очікувати на обмежену підтримку з боку Росії та звинувачення в ескалації, що виключає пряме військове втручання. Тому США мають використовувати дипломатичні та військові ресурси для запобігання подальшій ескалації.
Такі дії мають стратегічне значення для Росії, оскільки Сирія є ключовою для проєктування її впливу у східному Середземномор'ї та Африці, а також для підтримки своїх інтересів у війні в Україні.
