Викликавши занепокоєння міжнародної спільноти, Росія успішно просунула через Генеральну Асамблею ООН резолюцію, що надає Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) повноваження брати участь у миротворчих місіях ООН. Такий розвиток подій фактично узаконює російське військове втручання під прикриттям миротворчих операцій, потенційно дозволяючи Москві окупувати чужі території за підтримки ООН.
Про це
заявили фахівці Інституту Роберта Лансінга (RLI)
Така політика може поставити під загрозу суверенітет і територіальну цілісність країн. Наприклад, пропозиції щодо мирного врегулювання в Україні включають створення буферної зони, контрольованої миротворчими силами. Росія може скористатися цим для розгортання військ ОДКБ, зокрема сил з Білорусії та Казахстану, чиї військові ієрархії тісно пов'язані з Москвою. Росія раніше перевіряла участь ОДКБ в інтервенціях, наприклад, у Казахстані 2022 року, під приводом стабілізації регіону.
Нова резолюція може також підштовхнути Росію до проведення гібридних операцій в інших стратегічних регіонах, таких як країни Балтії, де Москва історично заявляла про дискримінацію російськомовних меншин.
«Ми попереджаємо, що, хоча на початковому етапі прямої конфронтації з НАТО, найімовірніше, вдасться уникнути, Москва може використовувати миротворчі місії ООН як прикриття для розгортання сил у регіонах стратегічних інтересів, оминаючи міжнародний контроль», - наголошують фахівці.
Ухвалення резолюції призвело до зростання впливу Росії в міжнародних організаціях, включно зі звинуваченнями в корупції. Участь Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша в саміті БРІКС у Казані посилила чутки про зміну розстановки сил ООН. Недоброзичливці стверджують, що ООН ризикує втратити свою неупередженість і вплив, повторивши долю Ліги Націй.
Зазначається, що в умовах триваючої агресії Росії проти України, підтримуваної Білоруссю, ОДКБ, яка претендує на сприяння миру і безпеці, явно не досягає своєї мети.
Такий розвиток подій знаменує собою значне геополітичне зрушення, оскільки Росія використовує багатосторонні інститути для просування свого стратегічного порядку денного, водночас піднімаючи тривогу з приводу потенційної ерозії ролі ООН як нейтрального арбітра глобального світу.
