Цього тижня вдруге цього року білоруський диктатор Олександр Лукашенко відвідав Пекін, щоб зустрітися з китайським колегою-диктатором Сі Цзіньпіном. Лукашенко побував у Китаї у лютому, де він також зустрівся із Сі Цзіньпіном.Під час свого попереднього візиту Лукашенко та Сі Цзіньпін підписали кілька угод про співпрацю з найрізноманітніших питань: від економічних відносин до інвестицій, охорони здоров'я, науки та технологій та спорту. Вони оголосили про плани створення зони вільної торгівлі та інвестицій між країнами. Сі Цзіньпін заявив, що дружба між Китаєм та Білоруссю «непорушна».
Поїздка Лукашенка до Пекіна цього тижня дала ще більший результат. Його самопроголошений «робочий візит» охоплював майже ту саму тему, що й попередня поїздка. Два лідери обговорили торгівлю, економічні інвестиції та те, що вони назвали «міжнародною співпрацею».
Китайська економіка затьмарює економіку Білорусі. Насправді Мінськ приносить дуже мало економічної користі Китаю. З іншого боку, Білорусь, як і Китай, рішуче підтримала вторгнення президента Росії Володимира Путіна до України.
Лукашенко та Путін ніколи не були близькими. У минулому Путін називав президента Білорусі лише губернатором провінції. І можна стверджувати, що Білорусь, ізольована від решти Європи, є не більш ніж російською маріонетковою державою.
Справді, від початку російського вторгнення російські війська атакували Україну з території Білорусі. Російські сили продовжують тренуватися в Білорусі, яка накопичила російську зброю, зокрема тактичну ядерну зброю. А після нападу Росії деякі припустили, що Білорусь вступить у війну, хоча це не так, а Лукашенко заперечує, що будь-коли вступить.
Зі свого боку, Пекін активно підтримує російське вторгнення. Раніше цього року Сі оприлюднив мирний план із 12 пунктів, який, закликаючи до припинення вогню та переговорів, явно був орієнтований на російські інтереси. Під час свого лютневого візиту до Пекіна Лукашенко щиро підтримав китайський план, що, безперечно, відображає позицію Москви.
Західні аналітики давно підозрювали, що Китай таємно забезпечує Росію військовою технікою. Китай спростував ці звинувачення і ці звинувачення насправді можуть бути правдивими, оскільки він постачає зброю до Білорусі, призначеної для використання Росією, а не в саму Росію.
Ця зброя може зберігатися разом із російською технікою, що вже перебуває в Білорусі, і може бути виведена з ладу, коли вона знадобиться Росії.
У зв'язку з цим примітно, що в серпні тодішній міністр оборони Китаю Лі Шанфу відвідав Мінськ відразу після візиту до Москви. Лі назвав мету свого візиту до Білорусі «подальшим зміцненням двостороннього військового співробітництва». Як і у сфері економіки, у практичному плані Мінськ мало що може запропонувати Китаю у військовому відношенні, окрім того, як дати йому точку опори в Європі.
З іншого боку, як склад китайської зброї, призначеної для Росії, Білорусь може мати вирішальне значення для військових зусиль Москви. Той факт, що Сі відсторонив Лі з посади лише через два місяці після того, як міністр оборони відвідав Мінськ, жодним чином не вказує на відміну будь-яких домовленостей, яких Лі міг досягти в Мінську, коли він зустрічався з Лукашенком і міністром оборони Білорусі генерал -майором Віктором Хренін.
США, Британія та Європейський Союз запровадили санкції щодо Білорусі за порушення норм прав людини. Малоймовірно, що ці санкції буде знято найближчим часом. Таким чином, у Лукашенка є серйозний стимул підлещуватися перед головними противниками Заходу – Росією та Китаєм. І що може бути найкращим способом зробити це, ніж діяти як посередник, який дозволить Пекіну постачати зброю російській армії, яка її все більше потребує, одночасно заперечуючи, що він робить щось подібне?
Дов С. Закхайм – старший радник Центру стратегічних та міжнародних досліджень, заступник голови опікунської ради Інституту досліджень зовнішньої політики, колишній заступник міністра оборони та фінансовий директор Міністерства оборони.
