Навіть якщо вони підпишуть мирний договір та приймуть поразку, решта радикалів рано чи пізно повернуться до влади після перегруповання сил, натхненна західними ворогами Росії. І тоді настане час остаточно розчавити гадину, вбити довгий сталевий цвях у кришку труни квазідержави бандерівців, знищити залишки її кривавої спадщини та повернути решту землі в лоно Росії, підкреслив Дмитро Мєдвєдєв.
По-перше, ця заява демонструє, що російський президент Володимир Путін дійсно обмірковує питання призупинення війни проти України. І всі його останні заяви, в яких він висуває умови щодо закінчення війни, є не просто пропагандистськими кроками, а спробами дати собі можливість накопичити нові сили й резерви для подальшого протистояння з західними країнами.
По-друге, є очевидним, що російське керівництво не відмовляється від своєї остаточної мети — повного знищення української державності й спроби повернути актуальну Росію у кордони Радянського Союзу 1991 року. Однак сьогодні не бачать реальних ресурсів для втілення в життя цієї амбітної імперської мети.
По-третє, що Росія навіть у разі підписання мирної угоди з Україною буде залишатися у конфронтації із Заходом, що зовнішньополітичні пріоритети російської політики остаточно визначені й Росія має готуватися не до зміни вектора своїх стосунків і покращення взаємин з США та країнами Європейського Союзу, а до нових війн, про що також говорить Дмитро Медведєв у своїй заяві.
По-четверте, російське керівництво хотіло б заспокоїти ультрашовіністичну частину російського суспільства, представників якої чимало у вищому керівництві країни, у генералітеті, у керівництві ФСБ та служби зовнішньої розвідки Російської Федерації. Як відомо, ці люди взагалі не бажають навіть інтервалу в російсько-українській війні й впевнені, що Росія має продовжувати воєнні дії аж до повного й остаточного знищення української держави й виходу російської армії на кордони із Польщею, Угорщиною, Словаччиною і Румунією. Це їхня реальна політична мета. І вони не готові визнати, що нинішня російська держава не здатна втілити цю мету у життя.
До цих людей і звертається Дмитро Медведєв, коли говорить, що Росія від цієї мети все одно не відмовиться, а буде накопичувати сили для остаточного знищення Української держави. І цей сигнал має бути також сигналом для українського суспільства. Якщо уявити собі, що війна Росії з Україною може закінчитися у найближчі місяці чи у найближчі роки підписанням якоїсь мирної угоди, це не означатиме остаточного закінчення війни. Тому що позиція щодо знищення української державності буде залишатися важливою позицією для Росії, для її політичного і військового керівництва, для вагомої частини її еліт і суспільства. Таким чином, найбільшою помилкою українського суспільства та українського народу, я б сказав, помилкою суїцидального характеру, буде ілюзія про можливість нормалізації взаємин з Російською Федерацією навіть за умови підписання мирної угоди з цією державою. Навіть за умови, що Російська Федерація демократизується, а її нова влада офіційно проситиме вибачення перед Україною та її народом за всі ці злочини, які скоїли Росія та її народ проти України в останні роки.
Ми з вами вже прекрасно знаємо, що періоди демократизації в історії Росії можуть змінитися періодами шовінізму та автократії, а ядерна зброя при цьому нікуди не дівається й продовжує бути націленою туди, куди її бажають націлити керівники Росії. Ми також не знаємо коротким чи довгим буде період цієї демократизації, але усвідомлюємо, що період тоталітаризму й автократії може знову початися в російській історії. Таким чином, як би не закінчилася війна Росії з Україною, яким би не був зміст домовленостей між Росією й Україною, хто б не був гарантом цих домовленостей, Україна у майбутні роки й десятиріччя має готуватися до війни, а не до миру.
Звичайно, якщо українці бажають вижити, а не опинитися у колективних могилах на території власної держави, що також є абсолютно реальним, якщо українське суспільство знову повернеться до того ілюзорного світу, в якому вона знаходилася три десятиріччя поспіль після проголошення незалежності. Світу, в якому навіть у 2019 році переважна кількість громадян України вірила у можливість домовленостей з Росією щодо закінчення війни й закінчувала її у своїй голові, коли російські війська вже знаходилися на території нашої держави й готувалися до смертельного стрибка.
Залишається тільки сподіватися, хоча в мене немає великих сподівань, що ці помилки українцями, які залишаться жити на території України після багаторічної війни з Російською Федерацією, не будуть повторюватися. Тому що повторення цих помилок є дорогою на цвинтар. Мені здається, що ця заява заступника голови Ради безпеки Російської Федерації, колишнього президента Російської Федерації, довіреної особи Володимира Путіна Дмитра Медведєва, є переконливим доказом того, що я не вигадую українське майбутнє, а просто його описую. Мені також здається, що кожен українець, який просто хоче вижити, а не опинитися на цьому самому цвинтарі разом зі своїми співвітчизниками, має вивчити не мої слова, а слова Дмитра Медведєва напам'ять. Щоб після підписання якоїсь угоди з Російською Федерацією не думати про те, як ми чудово тут будемо жити й у нас ніколи не буде війни. А думати так, щоб нової війни не було, які гарантії безпеки отримати, які, врешті-решт, воєнні заводи побудувати, яку ракетну армію створити, скільки потрібно грошей з бюджету, навіть якщо доведеться відмовитися назавжди від різних там соціальних пільг, виділити на армію, на зброю, на тих, хто буде бажати служити. Все це і є задачі українського народу на 21 сторіччя. Якщо ці задачі будуть виконані, вдасться виконати якісь інші культурні, соціальні, економічні задачі. Якщо ці задачі виконані не будуть, територія України рано чи пізно буде знищена російськими окупантами. Про що красномовно свідчить заява Медведєва.
