Стратегія Ізраїлю — продемонструвати слабкість Ірану. Власне, найяскравіше цей намір продемонстрував ізраїльський прем'єр під час промови в ООН, розповідаючи про країни миру і країни війни.Найкращий варіант для Ізраїлю — виграти без наземної операції. Найгірший варіант — тривала військова кампанія у південному Лівані, створення зони безпеки з перебуванням там ізраїльських військ. В принципі, поки ізраїльська стратегія працює непогано. Додам, що вторгнення знівелює ізраїльську стратегію на відокремлення "Хезболли" від Лівану.
"Хезболла" отримала нищівний удар. Є чимало тих, хто радіє цьому, — в Лівані та в інших арабських країнах, зокрема в Сирії. Чи означає, що з організацією покінчено? Ні. Будуть призначені нові лідери, там лінійка запасних велика, і проблем з цим не буде, але очевидно: комунікація порушена і певний колапс керівництва наявний. За певних обставин "Хезболла" може втратити свій статус в Лівані, але це буде залежати від результатів цієї війни, не раніше.
Іран опинився в складній для себе ситуації. Не відповісти зараз значить не просто втратити обличчя, а поховати на довгі роки геостратегічні амбіції. Втрата "шиїтського коридору" - нищівний удар по позиціях КВІР.
Наскільки я розумію, іранське керівництво, опинившись перед реальною загрозою війни з Ізраїлем та США, намагалося маневрувати між спробою відновити переговори з американцями та тяглими переговорами з росіянами та китайцями. Тому такою дивною та контраверсійною була заява Пезешкіана й посил іранців "Хезболлі" — допомога не на часі.
Іранці розуміють, що головним завданням ізраїльтян є стратегічна поразка Ірану, яку можна досягти лише втягуванням США у війну. Вони досі вагаються, але скоріше за все період вагань завершиться після саміту БРІКС у Казані 22-24 жовтня. Їм потрібна угода з Москвою, де має бути гарантована безпека. Якщо вони справді на це сподіваються, їхні надії марні, але як певний запобіжник (третя світова війна, бла, бла) може спрацювати.
Щодо інтересів України. Ослаблення Ірану нам на руку, втягування Москви у війну нам на руку (шкода, якщо зіскочать), довгий конфлікт автоматично породжує нові лінії розламу, нам це не дуже.
Словом, буде якось.
Але пам'ятайте: там усі брешуть, а іранці найбільше.
