Я дуже хочу вірити в краще, але факти говорять про інше.
Бардак і хаос із оборонними закупівлями приростає новими фактами чи не щодня. Про корупційні історії годі й казати.
Програма дронів перетворилась на міжсобойчик своїх замість пошуку кращих виробників і в ЗСУ від держави надходить продукт, який має купу нарікань.
Фортифікаційні споруди - це окрема історія. Ворог їх будує тисячами километрів, поки у нас скандал за скандалом навколо фірм, які отримали підряд, а на деякі споруди в результаті дивитись боляче.
В ТЦК, МСЕК, в усіх структурах дотичних до мобілізації і дозволів на перетин кордону, шафи і матраци з мільйонами доларів. І це лише ми бачимо тільки верхівку айсбергу.
Військова координація ще досі до кінця не оговталась після повної зміни керівництва ГШ ЗСУ на початку року, і це очевидно.
Як тут з літер у, д, п, а скласти слово «перемога»?
І навіть якщо всі ура-блогери станцюють джигу на голові, намагаючись переконати, що все супердобре, реальність все одно не стане іншою.
Ми у межі. Самозаспокоєння, сліпа віра і спроби заховати проблеми за комсомольським пафосом марафону і добре організованими лідерами думок - це шлях до ще більших втрат. Без кардинальних змін у владі нічого кращого не буде. А якщо влада не зробить кардинальних змін, то нічого не буде без зміни влади. І вихід із замкненого кола країні доведеться знайти. Щоб вижити.
