У сучасному суспільстві дедалі частіше трапляються постаті, які гучно заявляють про свою відданість суспільним інтересам, але їхні дії свідчать про зовсім протилежне. Такі люди називають себе борцями з корупцією, громадськими активістами, захисниками народу та перспективними політиками, проте їхня реальна діяльність може викликати серйозні запитання. Спробуємо розібратися, які терміни або визначення підходять для опису таких особистостей.Образ героя і реальність
З першого погляду такі люди створюють враження активних реформаторів. Вони виступають на мітингах, голосно критикують чинну владу та вимагають справедливості. Однак, заглиблюючись у їхню діяльність, можна помітити такі тенденції:
- Грантове фінансування.
Багато хто з таких «активістів» існують за рахунок коштів міжнародних фондів та організацій. Це саме по собі не є злочином, але викликає питання, якщо діяльність грантоотримувача спрямована виключно на реалізацію інтересів спонсора, а не народу. - Порожні слова.
Обіцянки та гучні заяви часто залишаються без практичних дій. Такі люди рідко (або ніколи) підтримують реальні народні ініціативи або працюють над поліпшенням умов життя громадян. - Лобізм в інтересах еліт.
Парадоксально, але ті, хто на словах борються з олігархами та корупцією, нерідко стають їхніми лобістами. Захист інтересів вузького кола осіб, просування антинародних законів і виправдання корупційних схем - стандартний набір таких «активістів». - Прагнення до влади за будь-яку ціну.
Усі зусилля, промови й активність таких людей, як правило, спрямовані на одне: отримання депутатського мандата або високої посади. Влада стає для них не засобом, а метою, заради якої вони готові йти на будь-які компроміси.
Як їх називати?
У суспільстві для таких людей існує безліч невтішних визначень, кожне з яких відображає певний аспект їхньої діяльності:
- Політичний корупціонер.
Це визначення підкреслює, що такі фігури використовують свої політичні заяви як прикриття для корисливої діяльності. Вони маніпулюють громадською думкою, щоб досягати своїх особистих цілей, чим фактично підривають довіру до політичної системи. - Політична повія.
Термін грубий, але часто вживаний у народі. Він вказує на готовність людини змінювати свої переконання і «продавати» послуги тому, хто запропонує більше - чи то олігархи, чи то міжнародні фонди, чи то політичні партії. - Фальшивий активіст.
Більш нейтральний термін, який акцентує увагу на невідповідності заявлених цілей реальній діяльності. - Лобіст еліт.
Вказує на те, що під виглядом громадської діяльності людина просуває інтереси вузького кола осіб, а не широких народних мас. - Вплив на суспільство
Такі фігури мають вкрай негативний вплив на суспільне життя. Вони розмивають поняття активізму та боротьби з корупцією, дискредитують громадянське суспільство та політичну діяльність. У результаті справжні активісти, які справді працюють в інтересах народу, стикаються з недовірою і скепсисом.
Як боротися з явищем?
- Прозорість фінансування. Громадяни мають право знати, чиїм коштом «активісти» ведуть свою діяльність.
- Відповідальність за слова. Неправдиві звинувачення та маніпуляції повинні мати правові наслідки.
- Громадський контроль. Реальна діяльність таких людей має оцінюватися не за гучними заявами, а за конкретними результатами.
Насправді вся історія з громадянським активізмом у цьому контексті часто виявляється лише ширмою. За нею фінансово-промислові групи (ФПГ) і політичні структури ховають своїх агентів впливу. Ці люди, спекулюючи на бідах і проблемах суспільства, зміцнюють позиції своїх покровителів і стають ще могутнішими. Під виглядом боротьби з корупцією такі активісти не прагнуть справедливості, а лише усувають конкурентів, зміцнюючи монополію тих, чиї інтереси вони лобіюють. Це перетворює громадянський активізм з інструменту народного контролю на інструмент маніпуляції та політичної боротьби.
