Нема іншого засобу, ніж звертатися до Заходу із закликом захистити демократію в Україні, бо українців влада ігнорує1. Хоча публічні акції за воєнного стану можуть обмежуватися/вимагати дозволів, влада сама спровокувала протести в Києві та інших містах продавлюванням нинішнього законопроєкту, що позбавляє незалежності САП та НАБУ.
2. Це слід розглядати як логічний ланцюжок подій: невідсторонення Чернишова, непризначення законно обраного керівника БЕБ, суд над Віталієм Шабуніним, несподівана мобілізація Богдана Буткевича, наїзд на журналістку "Дзеркала тижня" Інну Ведернікову та її чоловіка. Майже по кожному з цих фактів влада відбрикувалася, шукала якісь "аргументи". Але цілісно ситуація виглядає однозначно як спроба авторитарного наступу (який йде вже давно, але якому ми всі постійно опиралися).
3. Ситуація вибухонебезпечна, цілком можливі провокації з боку Росії, аби спровокувати сутички в центрі Києва. Учасникам протестів не дати втягнути себе в провокації.
4. Силовикам тримати голову холодною. Пам'ятати, як розгін студентів викликав Євромайдан.
5. Зеленському і його оточенню (включно зі Стефанчуком) згадати, що ухвалення (та ще й з порушеннями) "драконівських законів" 16 січня призвело до "вогненного Водохреща" 19 січня.
6. Зеленського "підставило" оточення чи "риба гниє з голови"? Оскільки Зеленський підписав закон – він частина проблеми.
7. Дяка тим "слугам", які не взяли участь у цьому шабаші.
8. Тимошенко, яку я колись підтримував, як і багато інших, у протистоянні з Януковичем та й під час ув'язнення, зараз повторює всі заяви тодішньої влади проти "тиску" з боку Заходу, та проти "грантожерів". (З нею, на жаль, опинилися і ті депутати з її фракції, з ким ми пройшли обидва Майдани).
9. День голосування став знаковим для багатьох експертів, які утримувалися від критики Зеленського за кордоном. Виявляється, нема іншого засобу, ніж звертатися до Заходу із закликом захистити демократію в Україні, бо українців влада ігнорує. І при цьому закликати не припиняти військової та іншої підтримки України.
