Після провалу зустрічі в Будапешті, яка не відбулася, несподівано для США і Трампа, Росія запускає нову балістичну ракету і активізує в рамках навчань «ядерну тріаду» - ракети, підводні човни і ракетоносці російської армії. За відсутності військових успіхів в Україні Кремль вирішив налякати світ. Це ж не загроза Україні чи Європі, а вже США. Це реальний ризик для США і президента Трампа, який буде змушений приховати свій страх і любов до Путіна, і почати діяти в рамках захисту національних інтересів США. Бо Путін не попередив США про випробування і запуск нової ядерної балістичної ракети. Президент Трамп буде змушений приховати свій страх і ніжність, і довіру до Путіна і діяти в рамках забезпечення національної безпеки США. Таким чином президент США стає більш залежним у своїх рішеннях від американських військово-політичних інститутів - Конгресу і Пентагону, а не персональних уявлень про зовнішню політику. Якщо це так, то це буде вигідно Україні.
З іншого боку, така радикальна і провокаційна поведінка Путіна свідчить про серйозні зрушення всередині Кремля. А не віроломство або агресивність еволюції Путіна, а нова конфігурація «веж Кремля», які борються за владу.
У Кремлі конфліктують між собою не «партія миру, закінчення війни» або «партія війни», а інші і все інакше. У сфері зовнішньої політики в Кремлі стикаються інтереси груп Дмитрієва і Лаврова, а у військовій сфері стикаються інтереси генералів «атомної тріади» і частини бізнесу, орієнтованого на Захід, проти польових генералів, які беруть участь в агресії проти України, і жирних чекістів ФСБ.
Активізація групи Дмитрієва пояснюється не стільки бажанням миру або співпрацювати в сфері бізнесу з США, скільки страхом російського бізнесу і багатої корумпованої бюрократії перед загрозою конфіскації їх величезної приватної власності і особистих активів. Після того, як у Брюсселі було прийнято рішення ЄС направити 140 млрд російських активів на фінансування війни в Україні проти російської агресії, перед російським приватним бізнесом і бюрократією виникла реальна загроза наступної конфіскації вже їхньої власності в Європі.
Стає зрозумілим, що Путін вже не гегемон, не арбітр, а посередник між різними групами Кремля.
