5 грудня по всій Німеччині молодь вийшла на протести проти закону про військову службу. Попри це Бундестаг схвалив нові правила призову. Ця історія демонструє проблеми, з якими зіткнуться майже всі країни Європи, виконуючи обіцянку збільшити свої арміїЩо в законі і чому молодь — проти
Законопроект тривалий час обговорювався партіями правлячої коаліції і на голосування був винесений компромісний варіант. Для українських реалій, навіть довоєнних, німецькі нововведення виглядають дуже м’якими. Вони передбачають добровільність військової служби, проте якщо набір не буде достатнім, може бути активований обов'язковий призов на основі потреб. При цьому призовники отримуватимуть щомісяця зарплатню близько 2600 євро. Це трохи нижче середньої по країні (понад 2800), але військові під час служби перебувають на повному державному утриманні. Для молодих людей, які стикаються з проблемою першого робочого місця, — не найгірший варіант.
Отже, якщо добровольців буде недостатньо, а безпекова ситуація погіршиться, парламент лишив за собою право ввести обов’язкову службу. До 2011 року вона в Німеччині була, але за урядування Ангели Меркель її скасували. Наразі Бундесвер налічує близько 182 тис. вояків, реформа пропонує довести чисельність армії до 2035 року до 260 тис. солдатів. Наступного року Бундесвер має збільшитися на 20 тис. військових. Для країни з населенням понад 84 млн цифра виглядає цілком реалістичною і в уряді впевнені в успіху своєї ініціативи. Але частина молоді сприйняла повернення призову в штики. Що ж їй конкретно не подобається?
Перше: всі 18-річні юнаки обов’язково мають стати на облік для потенційного проходження військової служби та пройти медичне обстеження. Для жінок — тільки за бажанням. Друге: нововведення почне діяти з 1 січня 2026 року, тобто стосуватиметься народжених у 2008 році і далі. Логічно, бо саме цим людям у 2026 році виповниться 18 років, проте частина молодих людей, особливо учні шкіл, убачають у цьому несправедливість. Навіть на рік старшим поталанило уникнути потрапити під нові правила призову. Третє: вузькі критерії звільнення від служби окрім стану здоров’я — наявність двох служивих братів, робота в поліції, служба у цивільній обороні або з міркувань свободи совісті. Четверте: противники закону впевнені, що по 20 тис. добровольців набирати не вдасться, тому влада вдаватиметься до умовно-примусових заходів.
Як пацифістська пропаганда стала гібридною
За протестами стоїть ініціатива Schulstreik gegen Wehrpflicht ("Шкільний страйк проти призову"). На сайті ініціативи уряд та військових звинувачують у тому, що вони не чують голос молоді, а та — проти повернення обов’язкового призову. Політики ж із правлячої коаліції зауважують, що протестні настрої підігріваються політиками переважно крайнього лівого спектру, які використовують пацифістські настрої школярів і студентів у своїх цілях. Передовсім ідеться про Ліву партію та BSW — Альянс Сари Вагенкнехт. Остання — відверто проросійська партія, яка на лютневих виборах цього року не потрапила до Бундестагу. Окрім них страйк підтримала низка студентських рухів, а також громадські організації пацифістського спрямування. Окремі з них раніше публічно виступали проти військової допомоги Україні. У той же час популярна "Альтернатива для Німеччини" до підтримки протестів не долучилася. Очевидно, ультраправі тут діяли за принципом "це не наша війна" — у них з лівими свої розбірки і лити воду на млин ідеологічних опонентів вони не захотіли.
Зробимо маленьку ремарку. Буквально нещодавно прихильники лівих партій влаштували масштабний мітинг у місті Гісен, навіть блокували під’їзди до нього, протестуючи проти створення молодіжного крила "АдН" — "Генерація Німеччини". Ультраправі свій захід таки провели, але із запізненням. Головою обрали 28-річного депутата Бундестагу Жана-Паскаля Гома, досить одіозну особу. І тут варто зазначити, що протести ліваків проти ультраправих тривають у Німеччині не перший місяць, тож був час і можливість сформувати організаційні структури, які швидко мобілізували активістів і на виступи проти призову.
Та найгірше, що полярні ідеологічні сили в Німеччині об’єднують проросійські наративи. І ліваки, й "АдН" представляють ту частину німецького суспільства, яка пов’язує свої нинішні проблеми з війною в Україні. По-різному, але суть одна — вони хочуть капітуляції України, яка, на їхнє переконання, поверне їм безтурботність, Німців шокувала заява студента Яна Вагнера в ефірі ARD, що "ліпше бути під владою Путіна в Німеччині, аніж воювати в Німеччині". Людей із такими настроями в цій країні вистачає. І не тільки там.
Із мапи, наведеної виданням Politico, видно, що в Європі обов’язкова військова служба збереглася в Литві, Латвії, Естонії, Данії, Норвегії, Швеції, Фінляндії, Австрії, Швейцарії, Греції та Хорватії. Не складно спрогнозувати, що спроба повернутися до призову в країнах, де його скасували, викличе хвилю пропаганди пацифізму, а то й протести, як у Німеччині. Європейські члени НАТО взяли на себе зобов’язання збільшити оборонні витрати та посилити свої збройні сили, але німецький приклад демонструє, що політичні еліти в Європі (і то не скрізь) усвідомлюють нові геополітичні реалії, за яких європейцям потрібно значно більше дбати про власну безпеку через напружені стосунки з американською адміністрацією, однак це усвідомлення не знаходить повної підтримки серед населення. Чим сповна користується Росія, посилюючи гібридну пропаганду в Європі.
