Глянув на пізнавальний документ – закон про бюджет Росії на 2026 рік з орієнтирами на 2027-2028 роки. Намагаюся періодично читати такі документи різних держав.Адже, з одного боку, це найнаочніший доказ того, як та чи інша держава в реальності пізнає світ. З іншого – трапляються цікаві підказки, ідеї та підходи, які потрібно без сорому переймати в лоб або з адаптацією.
Російський бюджет нас насамперед цікавить з точки зору витрат на війну. Але не тільки. Цікавий баланс у системі та загальні тенденції. Підсумок. Відкрита частина – 5381 сторінка. З них: 121 сторінка тексту, решта – таблиці. Загальне враження.
Бюджетне планування у РФ здійснюється через сітку з 14 універсальних розділів зі своїм кодом:
01 – Загальнодержавні питання;
02 – Національна оборона (9 підрозділів);
03 – Національна безпека та правоохоронна діяльність (11 підрозділів);
04 – Національна економіка тощо.
Підсумувати відкриті витрати профільних відомств недостатньо. Треба фільтрувати все, тому що витрати з наскрізним кодом «національна оборона» миготять у різних держорганах. Плюс засекречене.
Лобові витрати на оборону/безпеку – це лише частина картини. Значну частку витрат становлять програми подвійного призначення або загальної мілітаризації – від промисловості до освіти.
Наприклад, у РФ є федеральні програми та проєкти розвитку безпілотних систем, які можна скільки завгодно називати цивільними, але де-факто – це частина оборони. Сюди ж відносяться всі витрати, пов'язані із забезпеченням «стратегічної автономії» за критичними елементами та обладнанням, розвиток галузей для «імпортозаміщення» тощо. Я вже не кажу про різного роду внутрішню та зовнішню активність з метою забезпечення когнітивного впливу. Це все – витрати. Але далеко не все.
Величезний слон у кімнаті, якого свідомо або за інерцією не помічають – це соціальні витрати, спричинені перебігом і наслідками війни. Гігантські гроші. Україна теж несе і буде десятиліттями нести величезні соціальні витрати, спровоковані російським нападом. Це колосальні суми і окрема непроста розмова, як їх закривати.
Принципова різниця – Україна змушена це робити, а Росія сама обрала такий шлях. Навколовійськова соціалка вже прямо з'їдає російське майбутнє. Якщо підсумувати прямі витрати на оборону/безпеку, прямі та непрямі витрати подвійного призначення/на загальну мілітаризацію і додати соціальку, стає зрозумілим справжній масштаб ями, в яку Путін загнав Росію.
Підсумок. Як мінімум половина витрат федерального бюджету РФ – непродуктивні витрати, значної частки яких в принципі не повинно бути. Це не загальні міркування, як Путін розгубив досягнення імперії на Балтиці, Чорному морі, Кавказі та у Центральній Азії. Це конкретика: скільки ресурсів Кремль вкрав у майбутнього Росії, спалив на війні і буде поколіннями витягувати, прирікаючи РФ на драматичне відставання від світових центрів.
Будь-який розсудливий росіянин з хоч якимось життєвим горизонтом, дивлячись на ці цифри, повинен жахнутися. Бо тут справа не в Україні. Путін заганяє РФ у стратегічний штопор, з якого жодна гіпотетична суперперемога над Україною (якої не буде) не виведе, якщо нинішній курс збережеться.
Негайне закінчення війни, зняття санкцій, повернення доступу до міжнародних інвестицій і передових технологій (що вимагатиме часу і заходів для відновлення довіри) – ось справжній предмет інтересу РФ. А не руїни сіл і картинка українських міст без світла.
Путін не може скорочувати військові витрати, але й не може скорочувати навколовійськову соціалку. Під ніж йде те, що мало забезпечити РФ конкурентні переваги. Тому РФ вкладає такі колосальні кошти в інформаційний тиск і різного роду маскування реальної ситуації. Тому вона стріляє «горіхом», значення якого в неядерній війні наближається до нуля.
Будь-яке зростання витрат (на обхід санкцій тощо) – мінус російське майбутнє. Ось справжня ціна війни. Далі – у цифрах.
