Живуть собі чотири родини – Іванови, Петрови, Іваненки, Петренки. Всі вони патріоти, які готові серед ночі встати на захист країни і мови. Перші дві родини - російськомовні, дві другі - україномовні… Вони не сваряться, бо «какаяразница», головне, що ми любимо Україну і мову калинову… Вони сядуть за один стіл, вип’ють чарку-другу і згадають про героїв, про мовну окупацію України протягом 300 років і будуть тішитись, що в державних установах вимагають українську, а в побуті – то таке, головне, що ми всі любимо калинову, хоча половина з нас розмовляє російською…
А тепер цифри. Дві родини російськомовні, дві україномовні, але не забуваймо про 300-річну окупацію і велетенський російськомовний контент, який дістався нам в спадщину від імперії, радянщини і 30 років «лагідної українізації», яка ледь не пестила російську мову . Плюс до цієї спадщини - сучасний контент російською мовою. І його в рази більше україномовного, тому що він дає «гарні цифри» і він гарної якості, бо підтримується гаманцем російськоорієнтованих політиків, і впливає на так би мовити «незалежних виробників» - одним з яких байдуже, якою мовою робити продукт, аби прибуток. Інші за мову, але ринок штовхає до вибору – або голодні діти, або російська мова.
Іванови і Петрови люблять калинову, але дивляться російськомовні фільми, купують російськомовні книжки, газети, їхні діти дивляться російські мультикі, дійсно чудові і цікаві. Але Іванови-Петрови знають мову і люблять її! І нерідко кричать, що Путін ла-ла-ла… але вони дають високі цифри попиту російськомовного контенту, і ринок його дає все більше і більше!
Іванови і Петрови сідають за комп’ютер і в пошуковому рядку пишуть російською, переходять на російськомовні новинні , кіношні, кулінарні сайти, тим самим впливаючи на цифри популярності «язика» в Інтернеті. І як слідство - впливають на стрімкий ріст написання саме цим язиком ще більшого матеріалу. Ще більш цікавого і різноманітного. Бо він, язик, дає прибуток, аудиторію, дописувачів.
Попит народжує пропозицію… і попит є - на російськомовні фільми, гумористичні програми, книжки, газети, пісні, російськомовні рінгтони на телефон.
«Друзі росії» можуть закрити свій гаманець і поїхати на Сейшели - машина запущена. «Язик» вже працює без них і на них - диктує свої умови українському кіно, телебаченню, радіо, друкованим ЗМІ і заробляє гроші… і закріплює позиції Росії.
А що Іваненки і Петренки? Підійдуть до кіоску на Видубичах, а там тільки російськомовні газети. Ну не нудьгувати ж в дорозі три години? Чоловік купив собі, дружина собі, та ще й дитині… от уже підтримали друзів Путіна – пішов прибуток у гаманець, та й самого Путіна потішили, який наполягає, що російська мова дуже популярна в Україні, а значить, і сама Росія, бо «русский язик» - стовп і символ Росії. І пхається той «символ» як воша у всі шпарини.
А потім Іваненки-Петренки сіли перед екраном, а там цікаві фільми і серіали, захоплюючі програми – російською… А яка різниця? А щоб малеча не заважала, включать їй мультики про Смішаріків або Барбоскіних? Російською? Та яка різниця.
І от уже діти Іваненко-Петренко починають розмовляти російською, тягнуться до російськомовному контенту…
І все іде по колу…
Друзі Путіна добре вкладаються в якісний російськомовний контент, щоб розворушити ностальгію у літніх і зацікавити молодих, а ми це читаємо, дивимось, слухаємо… у російськомовного продукту ростуть долі, рейтинги, цифри і прибутки, які роблять цей продукт ще якіснішим і засмоктує ще більше людей. І язик «шагает» Україною… завдяки нам.
А ще не забуваймо про так би мовити 25 кадр. Друзі Путіна напхають в новини антиукраїнської пропаганди, такої лагідної, що ми її проковтнемо і не вдавимось. А потім в кіно виведуть українців дурнями, українок повіями, а наших героїв і гетьманів – маніяками чи блазнями…
